Все розпочалося із запізнення на поїзд, як завжди, на останніх хвилинах, секундах, добігли та вскочили до вагона, але встигли. Приїхавши до Львова, нас одразу зустріли добрі люди. Дякуючи пані Мар'яні, яка нас приютила, ми мали чудовий сніданок та відпочинок, дискутуючи про ситуацію в країні, та у Львові, навіть обговорили проблему постачання водою міста Львова. Відпочивши рушили далі, оглядаючи старовинне місто милувалися та захоплювалися красою, хоча кожен із нас, був тут і раніше, а дехто навіть і не один раз. Місто дихає історією, блукають туристи, біля храмів висаджені квіти навіть на електричних ліхтариках висять горщики із квітами. Звичайно є і недоліки, бракує ремонтних та будівельних робіт, одним словом людських рук, але не будемо про сумне.

     Поблукавши містом, рушили далі, ми ж їдемо на прощу. Придбали квитки до Крехова, навіть із сидячими місцями, які потім стали стоячими, але знову ж такі, не будемо про сумне. Добралися ми такі до Крехова, до монастиря отців Васильян. Вийшовши із транспорту, побачили гарний краєвид на монастирські мури, церкви, дзвіниці, охайне подвір'я, і все це в чудовій монастирській атмосфері, смаку також додає мальовнича природа. Дуже гарно пройтися лісом до джерела, певно кожен паломник погодиться зі мною. Одним словом гарна місцина, навіть не віриться, що раніше таке гарне місце, було знівечене радянською владою, але з Божою допомогою монастир наново відновлено. На прощу приїхало багато прочан, служіння відбувалося на вулиці, для чого був спеціально змонтований вівтар. Пізніше у вечері розпочалося чування із концертом християнських пісень. Прикольно було ночувати просто неба, в спальниках на каріматах, погода була чудовою, тому можна було собі таке дозволити. Все було класно! Особливо мені сподобалася дерев'яна церква, як зауважив один із наших мандрівників, намагатимуся процитувати „церква побудована в типово українському стилі”, про природну красу, я вже навіть не згадую, це само собою. Раджу всім відвідати цей куточок Галичини.

     На ранок ми повернулися до Львова, по дорозі до Києва. Знову зробили собі маленьку екскурсію. Пізніше були на святкуванні дня Героя, зустрілися із львівськими СУМівцями, які брали участь у святкуванні, зустріли також свою СУМівку із Києва. Було багато незапланованих ідей та подій. Відвідали також Личаківський цвинтар. Перед від'їздом завітали до домівки львівського осередку, де нас гостинно прийняли. Повертаючись знову поспішали, навіть бігли, здогадайтеся чому, звісно запізнювалися закінчення подорожі схоже на початок. Але встигли. Час провели гарно! Їдучи в поїзді, одна подруга сказала гарні слова, я б хотіла щоб час повернувся до того моменту коли ми знову поспішали на поїзд ще в Києві, перед цією поїздкою. І це добре! Цінуймо те що маємо!