До Чернігова за весною

Надзвичайно багата історична спадшина, вигідне географічне розташування та наявність доброго провідника в особі Нелі Лавриненко нарешті зробили свою справу.
І ми вирушили...
Все почалося із збору на станції метро "Лісова". Правда, не всі бажаючі змогли взяти участь у нашому історичному заході. Хтось змушений був дописувати наукову статтю, хтось став жертвою нічних "Козацьких баталій", хтось просто загинув дорогою до місця збірки. Проте досить чисельним гуртом ми помандрували.
Приблизно двогодинний віночок українських співанок супроводжував наш автобус.



Серед гарного сумівського співу яскраво вирізнявся голос друга Павла, який через те що сидів на задньому сидінні постійно невстигав за темпом нашого співу...
Прибувши на місце, ми почали наш екскурс з історичного музею. А далі почалося те, що чого словами не передати, а можна тільки пережити. Адже як можна передати словами всі ті переживання навіяні кручами, стежками, стінами, які вже добрий десяток столітть є свідками доленосних подій в житті нашого народу, подій про котрі читав раніше тільки в в книжках. А тут, ось воно - все спражнє... І ти сам стаєш частинкою історії, частинкою цілого...
Дорогою назад вже ніхто не співав, всі гомоніли поміж собою ділячись враженнями. Бо ділитись, повірте, було чим.
А ще в Чернігові багато гарних дівчат. Може це тому що на дворі весна, а може вони просто приїхали з нами. Не вірите? Спитайте у Павла.