З пентаграмою замість серця…
18 березня 2007 року, в місті Херсон невідомими було знівечено пам’ятник жертвам тоталітарного режиму. В черговий раз.
Він складався зі скульптурної композиції і православного хреста. Сьогодні православний хрест викрадено і вивезено в невідомому напрямку. Не раз його оскверняли невідомі вандали. Кожна річниця Голодомору супроводжувалась ганебним знущанням над замученими безвинно людьми. Кожного разу черговий губернатор, начальник міліції обіцяв «знайти, покарати». Останнього разу хрест облили червоною фарбою. Тоді губернатор Херсонщини Б. Сіленков, виступаючи на мітингу біля пам’ятника, метав громи і блискавки в негідників, що поглумились над мучениками. Були обіцянки «силовиків». Все як завжди…
Ну тепер точно не можна його нічим облити – хрест викрали.
Не вперше і не в останнє ми відчуваємо на собі пазурі «гомо савєтікус». Їх ціль очевидна – вони хотять вдруге вбити тих, кого замучили голодом, вигубили сибірськими морозами, просто розстріляли чи зарубали прямо біля дому. Вони хотять вбити пам'ять про них, щоб ніщо не заважало убивцям насолоджуватись життям.
Не зрозуміло інше – чого хочемо ми, українці? Чого чекаємо? Які цілі ставимо ми?
Наша влада – зборище лицемірних віруючих і корисливих лжепатріотів, що згадують про нас лише перед виборами. Наша Свята Православна Церква – в руїнах. Більшість її храмів віддано іноземцям, які розказують нам українцям, які ми прокляті, які ми зрадники і негідники. Нехороші ми з вами люди одним словом.
А от комуністи, які вбивали православних українців, мучили і катували лише за одне слово рідною мовою – то герої. У них і документи є – що вони герої.
А ви хто? Де ваш документ? Пачєму гаварітє на націоналістічєском язикє?
Країна кривих дзеркал. Чужоземні душогуби оголосили своїх українських жертв зрадниками, бандитами, негідниками. Православних – «раскольниками», військових – «пасобніками». Старих, жінок і дітей – так їх убили ради прекрасної цілі – для індустріалізації. Розумієте?
Ні? Як ні? Підіть до російської православної церкви – там всю правду розтолкують.
Вони не зупиняться ніколи – надто багато нашої крові налипло на їх руки. І це буде продовжуватись.
Те, що сталось в Херсоні 18 березня – ритуальне вбивство. Ті, хто вчинили цей злочин не просто боягузи і вандали. Якщо дати їм можливість – вони будуть вбивати по справжньому. Це буде продовжуватись. Це – спосіб їх життєдіяльності.
Це буде продовжуватись доти, поки ми - українці, не знайдемо шляху до Бога. Доти, поки ми - українці, не навчимося поважати наших батьків і їх віру, поки не навчимося поважати самих себе.
Адже цілком очевидно, що в Україні може бути одна нація – українська. Інші лише мають право на існування, а наша повинна бути обов’язково. Що мова в Україні – може бути лише українська. Всі інші мають право на існування, а наша повинна бути. Що в нашій державі ми повинні бути господарями.
Інакше будемо наймитами в тих, хто споганив пам’ятник нашим батькам.
|
