Для більшої наочності акції молоді люди навіть установили живу скульптуру, що мала символізувати засновника Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби із контрреволюцією та саботажем при РСФСР, в якого руки по «лікоть у крові». Парубка одягнули у військову форму 20х років, а для більшої схожості з Дзержинським — наклеїли борідку. Очі від народу цей «символ тоталітарного режиму» сховав за темними окулярами. Так само сховалися від гріха подалі і представники Херсонської мерії. Жоден із них не вийшов до мітингуючих, і питання про знесення пам’ятника так і не було внесено на сесійне обговорення депутатами.

     «Херсон — єдине місто в Україні, де за 18 років незалежності не відбулося жодного перейменування вулиць на честь українських патріотів, — говорить Павло Гавриш, голова міської організації Народного руху України. — Тобто у місті повністю ігнорують указ Президента про необхідність проведення цієї роботи». Такої ж думки дотримується і лідер Херсонського обласного об’єднання «Союзу української молоді» Артур Шерстобітов. За його словами, те, що в Херсоні зберігся пам’ятник комунофашистам — ганьба для всієї України. «Дзержинський був причетним до «червоного терору», Голодомору і фактично знищив Українську автокефальну церкву, — розповідає Артур Шерстобітов. — Більш за все нас обурив той факт, що муніципалітет виділив гроші з міської скарбниці на реставрацію цього монумента. Тоді як грошей на реставрацію пам’ятника Тарасові Шевченку не знайшлося!»

     На думку організаторів акції, пам’ятники Дзержинському і Леніну, котрі дивом «вижили» в Херсоні, давно пора здати на металобрухт. А на виручені від продажу гроші накупити яскравих красивих іграшок і цукерок для дітей­сиріт. І тільки в такий спосіб, справедливо зауважують СУМівці, символи нашого тоталітарного минулого ще можуть послужити громадянам України.