Артуре, про СУМ в Херсоні чули чимало. Однак ставляться до вашої організації по різному. З чим це пов’язано?

     З наявністю позиції. Сьогодні позиція – річ непопулярна. За неї сварять, критикують, обливають брудом. Значно зручніше не мати поглядів на вчора, сьогодні, завтра.      Простіше кажучи – не мати позиції. Не маєш позиції – не маєш проблем в університеті, на роботі тощо. Скажімо, наші люди люблять сварити міську владу, аж гай шумить. Сварять за дерибан землі, розкрадання бюджетних коштів, хабарництво, неробство і т.д., натомість страх як бояться людей з ідейними переконаннями та принципами. Людина для якої існують цінності поза збагаченням – романтик або фанатик.

     - СУМ – це товариство фанатиків чи романтиків?

     - СУМ – це не товариство і не клуб за інтересами. Нас об’єднує дія. І головні критерії сумівця – ідейність та дієвість. А як нас будуть називати – справа десята.

     - Чи є у вашої спілки політичні зверхники?

- Немає. Однак, нашу організацію намагалась підім’яти під себе не одна партійна структура. На щастя, ми й досі залишаємось громадською організацією, а не партійною структурою.

     - Але ж ви контактуєте з певними політиками, посадовцями?

     - Очевидно. Контактуємо і не з одним. У цих контактах керуємось простим правилом: бути суб'єктом, а не об’єктом. 

     - Чи вважаєте ви, що ваша організація впливає на політичне життя міста та області?

     - На політику впливає кожен. Навіть той, хто в день голосування не з’являється на виборчу дільницю. Інша справа чи впливаємо ми на ухвалу рішень? Впливаємо дуже слабо. Нашою метою є виховання молоді, яка матиме державницькі погляди на політику. Ми виховуємо виборця і виховуємо майбутніх політиків.

     - Чи хотіли б впливати на херсонську політику?

     - Звісно. Нам тут жити, ніхто з нас закордон не збирається. Тож будемо докладати зусиль аби до наших вимог дослухались.

     - СУМ досі офіційно не зареєстрований. Чому?

     - Державний реєстратор в особі Реєстраційної палати міськвиконкому відмовив нам  в реєстрації. Підстава надумана: неправильне оформлення документів.

     - І що ви збираєтесь робити?

     - Ми вже звертались до юристів херсонського відділення КВУ (Комітет Виборців України), ті порадили позиватися до суду, адже справа абсолютно провальна для міськвиконкому. Сумівський юрист вже підготував всі документи і незабаром ми будемо судитися. Як зареєстрована організація ми хотіли подавати заявку на отримання грантових коштів від одного з українських фондів. Збирались проводити молодіжний патріотичний табір на Херсонщині, оздоровлювати херсонську молодь. Ми вже маємо такий досвід: табори проводили і в 2007, і в 2008. Однак цього року розраховували залучити більшу кількість молоді, підготувати якіснішу таборову програму, кращі умови проживання та харчування. Міська рада порушила наше конституційне право на об’єднання громадян, зірвала підготовку літніх таборів, а в результаті – зірвала оздоровлення десятків підлітків.

     - Гадаєте міськвиконком відшкодує збитки за зрив таборового сезону?

     - Будемо вимагати відшкодування збитків. Адже ми не просимо в міськвиконкому грошей, не просимо методичної чи організаційної підтримки. Єдине наше прохання: не вставляти палки в колеса, не заважати.

     - Зовсім нещодавно СУМ ініціював звернення ряду громадських організацій та політичних партій до міської ради з вимогою демонтувати пам’ятник Дзержинському. Згодом ви провели театралізований пікет міської ради. Тоді про вас показували по центральних каналах, друкували у глянцевих таблойдах та київських газетах. Однак багато херсонців критикує вас за деструктивну позицію: «ломать нє строіть», «краще б ділом зайнялись» і т.д. Що на це скажете?

     - По-перше, критикують те, за що можна вчепитись. Багато наших акцій лишаються поза увагою ЗМІ: чистка Дніпра, весняна толока в лісі, підтримка ветеранів УПА та колишніх політичних в’язнів, спортивні та виховні табори для молоді, участь у реставрації Кам’янської Січі, організація свят для малозабезпечених дітей та дітей сиріт (Свято Миколая, Різдво, Великдень тощо) і багато іншого. Чим вам не конкретні справи? По-друге, існує цілий прошарок людей, які люблять давати поради: як вам краще використати свій час та гроші. Нам вже доводилось чути: «Зачем вы ветеранам УПА дарите дорогие цифровые тонометры для измерения давления, продукты питания? Лучше б ветеранам ВОВ подарили». Що тут сказати людині? Ми ж не проти ветеранів ВОВ, тим більше, що їх так показово любить наша місцева влада. Ми подаємо приклад: підтримуйте й ви ветеранів, даруйте й їм подарунки, доглядайте їх. Ми радо підкажемо як, поділимось досвідом. Колись один з херсонських сайтів страх як поливав брудом Романа Шухевича та інших українських героїв, з насолодою писав, що в Херсоні ніхто не шанує «бєндєровщіну» і таке інше. Але я вже казав, для СУМу показником є дієвість, дієва любов до батьківщини. Подивіться в якому занедбаному стані могли радянських воїнів на старому міському кладовищі – там вигулюють собак мешканці прилеглих будинків, залізні огорожі могил покрали на металобрухт, кругом пляшки від пива, сміття. Хто чинить таку наругу? Націоналісти на зло ворогам? Звісно ні. Усьому виною людська байдужість та відсутність культури. Тепер для порівняння подивіться на могили українських героїв. За прикладом не треба їздити на Західну України, де на військових меморіалах газон, а в небі над могилами завжди майорять прапори. Погляньте на Меморіал Борцям за Волю України у Раденську (Олешківський район) - це декілька кілометрів від Херсона. Меморіал побудований членами СУМу на місці бою військ Армії УНР з білогвардійськими та радянськими окупантами. Там завжди чисто, на схилі кургану викладений вручну з каміння тризуб, свіжі квіти, дерев’яний лакований хрест, пофарбована меморіальна плита, щогла з державним прапором. Місцеві люди бачать шанобливе ставлення молоді до національних героїв, тому підтримують Меморіал у чистоті. Приклад – найкращий вчитель.

     - В ніч на 30 червня, цього року, п'ятеро киян спробували демонтувати пам’ятник Леніну, що на Бесарабці в центрі столиці. Чи підтримуєте ви такі дії?

     - Звісно підтримуємо. Процес декомунізації – це складова процесу політичної модернізації. Без декомунізації Україна не відбудеться. Декомунізацію неможливо зупинити в пострадянській Україні. Її можливо скерувати у потрібне русло. Скажімо, влада могла б створити парк радянської окупації, як у Польщі чи Латвії і туди звести пам’ятники більшовикам. Однак саме бездіяльність чиновників штовхає людей на подібні кроки. Коли громадянин розуміє, що влада не може виконувати покладені на неї функції – громадяни вчаться виконувати ці функції самостійно.

     - Створення такого парку не спричинить «війни пам’ятників»?

     - Війна пам’ятників – це міф. У Черкасах демонтували Леніна. Не перенесли, а саме демонтували – знищили. І ніякої «війни» не почалося. Просто місцева влада хоче розвивати своє місто як туристичний центр, очікує на туристів і розуміє, що Ленін, яких тисячі однакових по всій Україні, не є цікавий ані для внутрішнього, ані для зовнішнього туризму. Тим більше, що міста він зовсім не прикрашає. Парк радянської окупації дає можливість не нищити пам’ятників більшовикам. Хай тих двісті пенсіонерів, які вважають його втіленням світлого майбутнього, збираються десь за містом, відправляють свої комуністичні культи: читають вголос маніфест, покладають вінки, співають «Лєнін всєгда молодой». Ми ж не проти.   

     - На початку року в інтерв’ю «Політичній Херсонщині» ви наполягали на демонтажі пам’ятників радянського тоталітаризму. Що вдалось зробити за півроку?

     - В осередку є людина, яка займається цим питанням. Ми направили звернення до всіх районних державних адміністрацій з вимогою надати звіт про виконання Указу Президента «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні» в частині демонтажу пам’ятників та пам'ятних знаків присвячених організаторам голодомору та політичних репресій, а також просили державні адміністрації звернутись до сільських та селищних рад аби ті розглянули питання про демонтаж пам’ятників. На сьогодні нам вдалось вплинути на рішення декількох рад на Білозерщині – там демонтували декілька пам’ятників тоталітаризму. Однак це незначні випадки в маленьких селах.

     - І що відповіли РДА (районні державні адміністрації) на ваші звернення?

     - Держадміністрації надсилають переважно відписки: там провели круглий стіл, там свічку пам’яті запалили, там хор заспівав «Вічна пам’ять» і т.д. Чиновників можна зрозуміти: чемоданний настрій, невдовзі вибори, Ющенку лишилось недовго, і кожен бюрократ прагне першим прийти до нового губернатора зі словами «Хозяин! Нам писали, на нас жаловались, украинцы нас пугали конституциями и законами, но мы держались… ждали пока наши придут!». Однак, мені не зрозуміла позиція губернатора – нерішучість та кволість. Сіленков має прямий вплив на голів РДА. Районні державні адміністрації навіть не імітують роботи у цьому напрямку. Так Бериславська РДА на запит сумівця «що зроблено на виконання Указу Президента  «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні» відповіла, що не забов’язана надавати жодної інформації про свою роботу. Звісно наші юристи поставили знахабнілого голову РДА на своє місце,  він прозвітував, однак до дій так і не доходить. Тут потрібна політична воля. А для цього потрібні нові політики – не вчорашні комсомольці.

     - Отже з Сіленковим у вас співпраця не склалась?

     - Нажаль, поки що Сіленков підтримує нас морально. Від губернатора ми очікуємо значно більшого, адже на то він має апарат чиновників та повноваження. Хай не все б в нього виходило, але ж треба пробувати.

     - Ви вже згадували, що незабаром може змінитися влада як у Києві, так і на місцях. Чи готуєтесь до президентства Януковича та нового проросійського губернатора?

     - Хоча президентство Януковича – це ще не доконаний факт, однак ми готові і до такого. Нам своє робить, як казав Шевченко. А плоди нашої праці можна буде оцінити за декілька років.

     - У вашій Спілці всі розмовляють українською? Як до цього ставляться рідні, друзі, незнайомі люди?

     - В нашому статуті ніде не зазначено, що сумівець мусить спілкуватись українською. Адже це й так зрозуміло. Середовище україномовної молоді в Херсоні достатньо велике для вивчення мови та мовної практики. Це не тільки сумівці. Тож людина прихильна до ідей СУМу стає перед вибором – спілкуватись українською і стати повноправним членом організації, або бути «как всє», і залишатись прихильником. Що стосується ставлення оточуючих – їм переважно байдуже. Я перейшов на українську пару років тому. Були запитання від друзів: «Навіщо? А що це дає?», та за декілька днів всі звикли. Ті хто поважали мене і мої переконання – поставились з розумінням, а хто моїх переконань не поважав – просто відсіялись. Від перехожих чи незнайомих людей ніякого особливого ставлення до себе не відчуваю. Лише одного разу водій маршрутки відмовився зупинятися на зупинці, і вимагав «общаться с нім на нормальном язикє, а нє собачєй мовє». Я дав йому по морді і на цьому непорозуміння було вичерпане.

     - Де і як в Херсоні можна вивчити українську?

     - Українську можна вивчити будь-де, не лише у Херсоні. Якщо людина вирішили розмовляти українською – існує прекрасний посібник громадського руху «Не будь байдужим» «Зроби подарунок Україні – переходь на українську!». У цьому посібнику психологи і соціолінгвісти дають поради як швидко та «безболісно» перейти на українську.

     - Чим займаються сумівці поза СУМом?

- Тим, чим і пересічні херсонці: навчаються, працюють, кохаються, подорожують.

- Яка чисельність Херсонського осередку СУМ?

     - Близько п’ятнадцяти чоловік. Прихильників втричі більше.

     - Це стале середовище?

     - Відносно стале. Коли осередок тільки виник, це був 2005 рік, він об’єднував близько двадцяти людей. На сьогодні жоден з них не є членом Херсонського осередку. Хтось подався у бізнес, хтось завів сім’ю, декілька чоловік переїхало до Києва, один до Львова. Однак ми пишаємось тим, що майже ніхто з них не відвернувся від ідей СУМу і про цих людей ми чуємо лишень позитивні відгуки.

     - Наостанок, ви могли б назвати сильні та слабкі сторони осередку?

     - Слабкі сторони – відсутність стабільного фінансування, відсутність приміщення, відсутність реєстрації, відсутність хороших організаторів. Сильні сторони – нами керує любов, ми наполегливі і вперті; ми молоді – за нами майбутнє.

Розмовляв Тарас Дем'яненко