Щороку Унів збирає сотні прочан і десятки сумівців. Мені уперше поталанило відбути цю прощу, відкрити щось нове для себе, себто для душі - щось чисте і добре. Все починалося, як завжди - з потяга. Бокова полиця і ми з Олькою:вже скоро і сон мав би настати, як годиться, хтіла м побажати спокійної і доброї ночі Олі, поколисавши її, а тут: оп-па - і полиці хана:ну, не хана, а вона так на градусів 30 перекосилась. Трагічність моєї ситуації Оля далеко не хтіла розуміти, а заходилась істеричним сміхом. І тут підійшов провідник. Мабуть, він мене зрозумів, бо небагато знайдеться дівок, які стоять посеред потяга у спальнику. І все ж, Олька опинилася внизу. А далі сни!
Перший ранковий дощик для мене в Тернополі і аромат кави додав снаги розпланувати казку. Щасливою вона не мала бути! Адже обставини не сприяли: Ми прямували до гуртожитка друга, вирішили його про це повідомити, але телефон він як на диво відключив. Далі було ще складніше, але повернуся до прощі як такої.
Дорогою було моментами так важко, здавалося, що сил не вистачить, можливо такою і має бути дорога до Бога. По черзі відкривалися всі мої дихання!
Та ось воно, те місце до якого ми прямували, райський куточок на землі , я хотіла кричати на весь світ, а можливо не промовити жодного слова! Я, якщо чесно, не знаю як передати те, що у ту мить було на душі, коли я побачила церковцю! Файно то було і добре!!!!
Завалилися на траву, і збагнули, доведеться ночувати просто неба, хоча яке там ночувати, не за цим сюди прийшли!
Смачненький борщик і пампушки, якими нас пригощали - це гаразд! Обхід зі свічками навколо монастиря вночі , у мене на селі це називають нічними чуваннями! Сповідь о 6 годині ранку, засинання під першу ранішню службу, роса на обличчі, ось яке воно було вмивання ...Спільна молитва на Чернечій горі і плетіння вінків насамкінець! До речі, віночок, який сплели дівчиська для Святика, дуже личив! Ось така вона проща: невимушена і справжня!!!!! :-)
Удруге, добре, гарно, певно, непередбачувано
Переконувала, що усі казки щасливі. Переконала, переконалась
Василькові той ранок здався найкращим. Уяви друзів, що живуть за сотню кілометрів від Тебе, вдосвіта зі сніданком у себе на порозі. Уяви, що для друзів той ранок найкращий
Знову разом тут, і з нами наші друзі, що вперше будуть в Уневі. Здибанка на перехресті в лісі
З'ява. А як то - бачити, як хлюпає щастя з друзів, бо то - вперше, а Твоє вперше вже було. То прекрасно
І ніби ще з минулого року трава вим'ята
Бо ще вчора була вим'ята у Файному місті коло ідола
Очікувані, сподівані здибання, з'ява файної одногрупниці, що файно з нами почувалась.
Їй борщик сподобався. Цього разу тарабаньки мали.

Тут це теж нічні чування
Тоді не встигли віночок - дощило, а тепер
Тепер ще комусь добре. Аби Тобі добре
І не було два рази однаково добре
(Тарас Прохасько)