Ось уже намагалась кілька разів почати писати статтю-враження про сплав Стрипою і Файне місто:чому потрібні зусилля? Певно, бо трохи часу минуло, бо набігли нові враження від нових мандрівок, бо так склалось, що візія Станіславська одноосібна цього разу, та все таки не це головне :. Бо це Тернопіль, найпотужніший осередок СУМування і найдорожчий для мене і моїх найдорожчих :. Звісно, не всі поділяють це, певно, а тим паче розуміють мої відчуття, тому "стаття" (важко це так назвати, бо все, що дописую на осередкову сторінку, є радше колективними листами - нічого, вже скоро як 3 роки,
окрім листів, писати просто не вмію, трішки підігнаними під загальне, та все таки сумівське, сприйняття):ось знову думка не закінчується письмово, бо в листах часто вони лише кістяк, бо розуміння :.
Отже
Спершу потяг, 2 години такої вже класичної і незмінної "шепетівки" в очікуванні друга Василька-Вуду, себто станції Коломия, заким плетіння файничок і пояснювання, як то робиться бабцям, які прагнуть навчити своїх онучок ::гаразд :. Після Коломиї - теревені до ночі, трішечки сну і досвітня хмарність Тернополя. І здибанка з франківською Наталею Кравченко на залізничному вокзалі удосвіта ::а чого дивуватись - Файне місто.
Тернопільський ранок - то сніданок у гуртожитку, вже знайомому :, здибанки, як у рідному місті, чаї, знайомства з домашніми тваринками подруги Лесі :, а потім знову офіційна установа, любі чуваки, прогулянка-біганина, тролейбуси, маршрутки, сонячна днина, що стала сонячним вечором сходин зі смакуванням великодніх гостинців, гойдалка. А потім дзвонить татко і каже, що вдома чекають купа листів з Тернополя :. Відразу дякувати людям, що сидять поруч :? Та листи не обговорюються :. Захід сонця на березі ставу, чарівнішого ще не бачила і втіха, бо як то мати два рідних міста :? Чай в "Каштані", ніби обов'язок :, а потім фортепіано, знімки, спогади, вірші до пізньої ночі - то все подруга Мар'янка Кріль.
І ранок - сонячний і на площі. То вже початки самого сплаву, знову здибання, історична Волинь :, дорога, захований замок у лісі, багато канапок і сміху, дівчиська. Початок прибирання і сплаву, і цілоденні дівчата-парубки з веслами, бензопилою, "гралі-пила-вила-обережно" :, гілля над головами, колоди, штопорне кільце :, гори пластикових пляшок, "маєш пакет?", підбір взуття з асортименту знайденого, сонечко, темні ліси берегами, пісні, коли вже давно ніч, а до бази, тієї, що гаразд :, ще ого-го. І Любко з ліхтариком на березі у вигляданні нас :.
І тут просто неймовірні речі - вперше вдруге на таборовому місці:йой, стільки емоцій, все таке рідне, нічні гойдалки, їдальня, коридори, ялинки, помітна зміна найменших дрібниць, і:та сама кімната! Наша кімната - та кавова Мекка, місце вічних посиденьок, яка ніколи не зачиняється і далеко не тому, що зламані двері :. І так, ніби усі унизу, на гутірці, а подруга писар забігла до кімнати по забуті кольорові листочки для таборових листів...ГАРАЗД! Закриваю очі і відчуваю всіх поряд, чуюся на літературному вечорі, чи то на коляді, чи:все таки на сплаві :. Бо поруч любі друзі, а ще - недавня присутність інших любих друзів:: все зливається в єдиний гаразд :! Дуже потомлений після цілоденного сплаву гаразд із ранньою на це місце нічною тишею, та гаразд неймовірно щасливий :. Аби вранці рушити до Дністра, вже злагодженіше, вже знаючи, що чекає повернення до місцини "гаразду", вже з усвідомленням того, що сплав - то наше, то зовсім незнане, але вже саме те, що захопило на зовсім, коли сонечко цілує щічки, а з берегів то привітно шелестять, то бусурманяться ліси. Багато-багато сміття, а згодом мало :. Вітер не сприяв сплаву Дністром, ми ще файно поприбирали найтепліше місце Тернопільщини, себто околиці Червоної гори, сміялися з того, що за відсутності Васи не мали ножа і рубали сири-ковбаси сокирою до обіду :. Тішилися з усього, а ще кумедно вийшло із суперечкою про те, чи первоцвіт у дійсності первоцвіт :. По поверненню (авжеж, зі сміхом, співом, адже маршрутка не мала бути мовчазною і сонливою) намагалися гасати на роверах, тепер люблю їх :. Бавилися з постійними мешканцями гаразду - песиками :. Хлопаки влаштували люксичну вечірню програму - переправу через яр. Пагорби видавалися друзям схожими на наші улюблені Карпати, особливо веселили розмови геологічної тематики :. Девонські червоні пісковики поза конкуренцією :. Продовження вечірньої програми вилилось у традиційну "мафію", надзвичайно потішну до задирання ніг від сміху аж до стелі :..частування соняшником, цукерками, традиційні співи на гойдалці (узагалі, усе глибоко традиційне :), нічні балачки, захоплення Василька, свічечка, надзвичайно тепла і до краю сумівська.
А вранці схід сонця, тобто його присутність, бо з-за каньйону визирає лише, коли вмиється, то встигли погасати на роверах, набалакатись, поснідати і полишити гараздівську місцину до наступного разу до мандрів. А далі - Червоногородський водоспад, старі костьоли, знову Ялівець як мрія зимова - навесні, канапки у полі, Бучач, і Файне місто - проводжання, листівки у найкращій гуртожитській кімнати, парки, здибанки, балачки над ставом і найкраща здибанка-проводжання на вокзалі з найдорожчими друзями. Білі хустинки, витирання віконного скла ззовні, обійми, двохповерхова біганина:сподіваюсь, вдалось хоч трішки дати Вам відчуттяприсутності і прагнення долучитися до наступного нашого здибання, яке без гараздового заходу не обійдеться ::
