Травнева сумівська здибанка у місті Лева*
Лише випав вихідний, без сумніву, куди - здибатися десь. Де - у Львові. Львів вдався тернопільсько-станіславівським. І навіть на крихітну часточку вінницьким.
Дощовим ранком забігали у вагон без провідника (ховався від весняної зливи), збиралися спати, адже до ночі балакали про минуле Літо, та в результаті плели файнички.
Львів не стрічав дощем, та згодом і він не забарився і наштовхнув нас зайти до костьолу. Уже в трамваї до Цитаделі зрозуміли, яким знаковим є мультик "Йшов трамвай №9" :. Цитадель подарувала закручені східці догори, на самому її вершечку поснідали медівником. Поки бродили ще, вирішили й обідати, тож трапеза відбулася на сходах Ветеринарної академії з львівською кавою з львівського автомата :. Класично, рушили побродити Личаківкою. Дощик файно припустив, додав гармонії. Навідали Володимира Івасюка і запалили йому свічку, подаровану, до речі, на одній із здибанок київськими сумівками. Заховалися від дощу під накриттям меморіалу і споглядали Архистратига Михаїла на фоні синющого грізного неба. Коли визирнуло травневе сонце, нас здибала подруга тернополянко-львів'янка Ірка-Лиса і повела у ще незвіданий для нас Шевченківський гай. Бродили там від хати до хати, заки не надибали колиби, де й засіли, адже затягли "Пісню про Довбуша", заки не підійшов час здибатися з сумівцями коло Порохової вежі.
А далі - львівські борщик та деруни з сиром, посиденьки на руїнах костелу, заки не стемніє і настане час потяга. Будем пити вже таки каву за столиком з червоною трояндою у вазі.
Потім дивом встигнемо взяти квитки до Станіслава, обіймемось усі і - до зустрічі. Де? Годен знати :. Там, де собі придумаємо.
А потяг спізниться, і ми сидітимемо на пероні і кайфуватимемо, що пари - це інше, це нині вранці, за кілька годин, а зараз - львівська ніч на пероні. А потім потяг з дірками у даху.
Стаття запізніла, відбулись вже і здибанки по тому, тож не проґавте наступної і приєднуйтесь :!
*зустріч сумівців, яка призначається у певний час в одному з улюблених* чи новому місці
**Львів став справді улюбленим місцем після його ювілею, який для нас увінчався морем незабутніх митей - кількадобовим буттям на вулицях міста з ночівлею на Високому Замку, улюбленою музикою, нічним гарячим чаєм з лимоном на залізничному вокзалі, чоловіком з кольоровими крейдочками:
|
