Ранок 26 серпня зустрів нас прохолодою, та захмареним небом ..., а дехто побачив ранкове небо тільки у Франківську. Оскільки Калуські сумівці виїжджали ще затемно.
    Того недільного дня на площі біля Івано-Франківського "білого дому" було напрочуд людно. Тупцювали люди, майоріли жовто-блакитні стяги ... Івано-Франківська молодь їхала підкорювати найвищу гірську вершину України - Говерлу. Не залишились осторонь цієї події славні Прикарпатські Сумівці.
    Коли ніщо не передрікало біди, ранкову тишу порушила дволава Сумівців з хорошою стройовою піснею "Попереду жахи-шляхи ...". На площі пожвавішало і чекати прибуття автобусів стало цікавіше, і ніхто навіть не замітив їх спізнення на 45 хв.
.     Розмістившись в комфортабельних салонах автобусів всі поснули ... Але як тільки за вікнами почали виднітися Славні Карпати всі погляди були прикуті за вікна. Скільки б не любувався ти горами, але кожного разу ти бачиш щось нове, кожного разу ти відчуваєш все нові враження та переживання немовби в перше зустрічаєшся з ними. Хотя для когось сходження на Говерлу таки було вперше. (В кагорту таких людей потрапив і голова Івано-Франківського осередку, тобто я).

    Час в автобусі пройшов швидко, і ось уже промайнув будинок лісничих, які "вправно та наполеглево" розказали нам правила поведінки на території Говерлянського лісництва. Скажу відверто смітників більше чим у франківську, але нажаль їх кількість не ознака чистоти, а люди таки свині ... (ну не всі, і звісно ж не Сумівці).
    Приїхавши на місце, та добре перекусивши ми вирушили на сходження. Перші 20 хвилин всі бадьоро рухались один біля одного. А потім наша колона все розтягувалась і розтягувалась, а згодом розбилась на дрібненькі групи за станом здоров'я. Вийшовши з лісу нас зустрів густий туман, який супроводжував нас весь час. Туман настільки густий, що варто було відійти на метрів 10 і вже не було видно нікого. От в такому тумані ми і продовжували рух стававши на короткі відпочинки. Я завжди знав що український народ має величезне почуття гумору, адже застрічаючи туристів з гори на відповідь чи далеко завжди звучала відповідь: "Та де, ще 10 хв". А там тільки до говерляни хв. 30 тьопати треба було. Ну але на 10 хв. це підбадьорювало, і так від зустрічі до зустрічі.
    Говерляна зустріла нас густющим туманом і вітром. І дехто лишався оскільки без провідника в туман бувалі туристи могли вийти десь на Закарпатті. Але Сумівці туристи з величезним бажанням йти в перед та трішки з меншим досвідом все-таки продовжили крокувати до небес ...
    І наші старання були винагородженні. Моєму захвату небуло меж ... Я аж підскакував від задоволення, шкода що нічого не було видно. І як було приємно та гордо на Українській найвищій вершині заспівати Сумівський Гімн та Молитву, як було приємно бачити прикуті погляди інших до нашої Збірки до ЗБІРКИ ПОНАД ХМАРАМИ!!! ...
    Потім був мальовничий спуск під час якого природа всежтаки дозволила полюбуватись своїми краєвидами та розігнала туман; була гаряча кава, дорога додому та сумівська пісня.

Щиро вдячний всім сумівцям та прихильникам, які долучились до подорожі. З надією на нові мандрівки голова Івано-Франківської міської організації "Спілка Української Молоді в Україні"

др. Юрко