Починається :. Тася запізнюється на потяг, але дивом потяг затримується, вона встигає влетіти у вагон, друзі, що залишаються, махають нам білими хустинками.

Ужгород

Місто, у якому не живе ніхто з друзів, та яке - одне з найулюбленіших. Місто серпневих поривів, місто листопадового тепла, а тепер жовтневої повноти життя. Місто, що відображає багатогранність України. Казкове горами, котрі бачиш, коли виходиш вдосвіта на перон з кавою в очікуванні потяга друзів. Вокзал надзвичайно затишний з ковзкою підлогою. Гарно чалапається від нього до центру, у якому опиняєшся, розсипавши шоколадні цукерки, подаровані Христі з нагоди Дня вчителя, й перейшовши міст через Уж. Центральна вулиця Ужгорода - то Набережна. Якраз світає. Бачимо афішу - вистава Закарпатського театру сьогодні, шукаємо театр. Знаходимо затишні вулички, а повертатись однією і тією самою дорогою негаразд. З'являється найвизначніша особа дня - Сашко, кунівець. Він дарує нам найсправжніший Ужгород. Два замки Закарпаття, церкви, кав'ярні, музика, театр, Осінь. Потяг до Львова, де настає День вчителя і Іванчин День народження.
Львів

Від'їжджає Христя готувати уроки у Червоноград. Гуляємо, нас наздоганяє жовтневий дощ, Львів гостинний і навіть трішки рідний. Втрапляємо в Криївку. Бігаємо Львовом, зате таки здибаємось з Іркою. Знову сонячно. Ростик від'їзджає до Франківська. Надибуємо дорогою львівських сумівців. Кумедний потяг до Станіслава.
Івано-Франківськ

Зустрічає Василько на пероні. Трішки "Тіні сонця". Друзі. "Галка". Дім з Іванкою і Васильком. Уночі від'їжджає Іванка до Острога. Світанок на даху дев'ятиповерхівки зі сніданком, екю і руханкою. Франківський день з Васильком. Святкова вечеря у Тасі. Уранці від'жджає Василько до Старих Кутів.

Отака от жовтнева казка :