Вперше Долинська міська організація власними силами організувала вишкіл в наметах. Табір розташувався в урочищі Розтока де й була у свій час в жовтні 1944р. розташована старшинська школа «Олені».

     Після початку табору провелась інтенсивна робота з облаштування табору.

     Яворини - це мальовничий куток українських Карпат, що знаходиться поблизу сіл Липа та Лужки на Долинщині. Саме на цій святій землі в 40-их роках минулого століття поклали свої голови за Українську Державу наші Герої.

     Після чого основні СУМівські традиції : «Ватра», ігри, спорт, гутірки та всі інші СУМівські традиційні заходи. Нетрадиційним було тільки місце проведення табору, яке має за собою велику героїчну та трагічну історію.

     1 листопада 1946 р. силами полку внутрішніх військ НКВС було виявлено бункер крайового провідника Ярослава Мельника ( був нагороджений Бронзовим та Золотим Хрестами за Заслуги) з дружиною Антоніною ("Танею"), Іваном Хомином ("Скелею") - технічним референтом СБ ОУН та інших підпільників. А неподалік від бункера, в урочищі Глибокому, знаходиться цвинтар. Тут в 1944 році в бою з більшовиками полягли 12 повстанців на чолі з командиром старшинської школи "Полем", щоб дати змогу відійти основній частині (двом куреням) цієї школи. З 1992 року почалось масове вшанування героїв в Яворинах.

     Сумівці з Калуша та Івано-Франківська, що приєднались до табору пізніше, гармонічно влились в колектив, доповнивши таборову родину новими враженнями.

     Неповтона та чарівна природа, яка несла пам’ять про героїчні бої наших предків сповнювала враженнями довгу мандрівку на гору «Яворина», до самого серця повстанців – бункера крайового провідника Організації Українських Націоналістів (ОУН) Ярослава Мельника на псевдо «Роберт», який загинув 31 жовтня 1946р. саме на цьому місці. Тут представники влади (зокрема заступник голови ОДА), а також представники партій та громадських організацій висловлювали свої думки з приводу героїчних вчинків юнаків, які залишили свої домівки, оселі, рідних і близьких і стали на шлях боротьби із двома найбільшими тиранами у світі – Гітлерівцями і Сталінцями.

     Живим в полон взяли Янишевського Йосипа ("Ясний"), уродженця села Витвиця, подальша доля якого невідома. Про масштаб роботи крайового проводу свідчить перелік вилученого: одна радіостанція, два радіоприймача, дві друкарські машинки, три кулемети, шість автоматів, дві гвинтівки, шість пістолетів, багато печаток і штампів радянських установ, в тому числі міліції міста Києва (!) і військових частин. Крім того вилучено 28 орденів і медалей СРСР, 11 партквитків, 9 кандидатських карток, 30 комсомольських квитків, 180 військових квитків, 55 червоноармійських книжок, 78 радянських паспортів та інших документів. Виявлена велика кількість записів і націоналістичної літератури.

     Також неподалік було виявлено зимовий схрон, де була велика кількість продуктів та антирадянських листівок.

     Біля бункера священником УГКЦ було проведено панахиду за загиблими.

     Далі, під проливною карпатською зливою, учасники походу перейшли до цвинтаря старшинської школи УПА "Олені", що розташований за два кілометри від бункера "Роберта". Місцеві жителі кажуть, що у день сходження тут завжди падають дощі - природа оплакує загиблих.

     На цвинтарі відбувся молебень за загиблими вояками та розповідь про трагічні події, які відбувались в цих лісах: "В неділю 15 жовтня 1944 року зі сходом сонця, в таборі саме готувались до Богослужіння, було помічено якесь військо, що посувалося полонинами в напрямку постою школи. Про більшовиків тоді ще ніхто не думав. Гадали, що це якийсь повстанський відділ. Однак, незадовго після цього на горбі таки появилася більшовицька стежа. На підкріплення прийшла друга чота повстанської сотні, незабаром зав'язався бій.

     Тим часом штаб школи відступав на Яворини. Перша чота, при якій був командир Коник ліквідувала табір і з обвантаженими кіньми рушила за гору Болта. Саме тоді на Яворині счинилася скажена стрілянина, вибухи гранат, важкі удари міномета. Було ясно, що штаб школи разом з третьою чотою потрапив у засідку.

     Бій на Яворині не тривав довго. Вислана розвідка і прибулі розбитки принесли страшну звістку, майже цілий штаб було знищено. Впало 12 хлопців, головно між ними командири: майор "Поль", ад'ютант майора "Поля" хорунжий "Ткачук", командир розвідки та зв'язку "Ждан", ройовий польової жандармерії "Вуйко", капелан Н., "Дзвінка" (мабуть зв'язкова) та інші. З цієї засади вирвався ранений сотник "Боровий-Босий", булавний "Зенко" і бійці, що не потрапили в гущу вогню".

     Загалом учасники яворинського сходження, яке вважається своєрідною героїчною прощею, пройшли повстанськими стежками та перевалами більше 20 кілометрів.

     Після цього в урочищі Розтока відбувся фестиваль повстанської пісні, де член Долинського СУМ в Україні Степан Сако на псевдо «Гітарист» (на таборі кожен таборовик мав власне псевдо для звертання) був не тільки ведучим фестивалю, але й сам виконав декілька пісень, які завели всіх присутніх до танцю.

     Вечором, в наметовому таборі відбулось урочисте запалення повстанської ватри та концерт повстанської пісні у виконанні мистецьких колективів, що тривав до опівночі. А далі, упродовж усієї ночі після сходження, яку тут ще називають героїчною, гості знайомилися, спілкувалися та співали повстанських пісень.

     В неділю, після служби Божої, біля пам'ятника Ярослава Мельнику ("Роберту") в центрі села Липа відбувся урочистий мітинг на якому виступали ветерани ОУН-УПА, депутат Зіновій Шкутяк, заступники голови ІФ ОДА та представник Долинського СУМ в Україні. На завершення, від'їжджаючи з Липи, по дорозі між селами Слобода Болехівська та Станківці гості "Яворини-2008" мали змогу побачити ще один пам'ятник борцю за волю України Гошовському Василю ("Дорошенко") уродженця Станківців, який в народі отримав назву бункер Дорошенка.

     3 жовтня 1950 року 12 повстанців разом з провідником "Дорошенком" перебували у криївці. Ніхто нападу не сподівався. Та раптом стійковий доніс: чекісти оточують криївку!. "Дорошенко" прийняв миттєве рішення - повстанцям по двоє пробиватися до лісу. Забирати з собою тільки зброю та патрони. Залишившись сам у криївці, "Дорошенко" почав нищити і палити все, що могло б дати енкаведистам змогу розправитись з підпільною сіткою області, та провести арешти патріотів. Чекісти за той час підповзли дуже близько до криївки... прогримів вибух і в 29 років обірвалось молоде життя".

     Хочемо висловити велику подяку другу Андрію Ільківу «Папарцці» , який є батьком двох синів Ігора «Лосось» та Володимира «Кролик» за допомогу в організації цього табору «Яворина».

     Нехай зустрічі на Яворині стануть часом очищення наших сердець і джерелом сил, завзяття до праці на славу Богові та Україні.
     Природа пропонує вам труднощі й випробування, які ви перемагаєте, і в процесі цієї перемоги ви вчитесь тому, чому  не навчитесь перебуваючи у приміщенні, за зачиненими дверима.
     Труднощі - гарні вчителі тоді, коли ви справді хочете навчитись їх долати.