Зібравши великий гурт сумівців з Тернополя, Львова, Хмельницького, а також запросивши кількох друзів з організації “Обнова” (всіх разом - 32 учасника) табір “Танець з вітром” вирушив у пішу подорож довжиною близько 60-ти кілометрів берегами “Сарматського моря”. За свідченням геологів близько 2 мільярдів років тому тут було море. Не відомо, щоправда, до чого тут сармати, але ми його так називаємо вже не перший рік.

Протанцюваши не тільки з вітром, а й з дощем, мокрі та щасливі сумівці повністю виконали програму мандрівки, чим продемонстрували не тільки ратницькі задатки, а й потужний культурницький запал (в одній з колишніх турецьких фортець було поставлено виставу “Битва під Хотином, 1621 рік”, в якій, незважаючи на триразову смерть “Сагайдачного”, сумівськими “козаками” було вщент розбито сумівських “турків”). На щастя для історії сумівці залишили пам’ятку архітектури непошкодженою. Хочеться й згадати про пропагандивну місію мандрівки: пофарбовані в сині та жовті кольори голови сумівців неабияк зацікавили мешканців попутніх сіл. На щастя обійшлося без ексцесів.

І найголовніше – в ході мандрівки народився перший у Тернополі сумівський вокально-інструментальний ансамбль (ВІА), який у своїй більшості складався з ударних інструментів - миска Оленки, барабан, опалювальна батарея радіаторів на місці ночівлі, пластикові пляшки, маракаси, сопілки та предмети незрозумілого походження. Вершиною майстерності ВІА став концерт в Заліщиках на вокзалі, в якому у якості музикантів та співаків взяли участь сумівці і в ролі танцюристів – місцеві цигани, що продемонстрували неабияку творчу обдарованість національної меншин нашої Вітчизни.

Вся мажорна програма закінчилась великим сумівським весіллям Христі з Тернополя та відомого гультяя Сашка зі Львова. Щасливі й закохані наречені разом з гостями на завершення, о 3-й годині ночі, зтанцювали в електропоїзді “Макарену”, що неабияк сподобалось усім подорожуючим і які мабуть ще довго в своїх думках бажали усім нам щасливого повернення додому.

P.S. Особлива подяка Ромчику зі Львова (він же Соловейко), який любязно погодився під час весілля виконувати роль коровая і без якого навряд чи вдалось би відтворити народні традиції.