Кінець 2000 року у сумівському житті виявився насиченим різними імпрезами. Напередодні Крайової конференції СУМнет відбувався Всеукраїнський семінар старшого юнацтва СУМ в Україні, який мав назву "Лідер ХХІ століття".

Київська канцелярія Крайової Управи 26 грудня наповнилася веселим гамором, згадками про табори, сумівськими новинами з осередків. Джерелом цього шумного руху були юнаки та юначки з Хмельницького, Львова, Калуша, Чернігова, Тельманового, Бобринця, Сквири й Тернополя, які приїхали на провідницький вишкіл, влаштований Крайовою Виховною Радою. Розпочався семінар дискусією "Лідер: яким я його бачу". Учасники самі визначили найважливіші, на їх погляд, риси лідера - вміння публічно виступати, вести бесіду, а також організувати і провести захід. Отож день продовжився тренінгами з ораторського мистецтва та підготовки заходів. А що ж то за вечір без сумівської "вулиці"?. Це була не проста забава, а така, під час якої юнацтво виявило всі свої організаторські здібності щоб підготувати і провести "вулицю".

Минув перший день семінару, а в кімнатах готелю допізна продовжувалося його обговорення (добре, що тут не було бунчужного, як це буває на таборі!), а попереду чекали ще два, не менш цікавих, дні.

Весь наступний день був присвячений розгляду питань "Чи обов’язково керівнику громадської організації бути лідером?", "Яке значення для лідера має команда?", "Як лідерові взаємодіяти з командою?". Все відбувалося в дискусії і тренінгах, які проводили гості - Олена Калібаба і Катерина Логгінова, представники Дитячо-молодіжної організації "Клуб "Компас". Було приємно спостерігати за юнаками та юначками, які гідно, розкуто висловлювали свої думки, тактовно вислуховували інших. А з яким завзяттям вони бралися до інтерактивних ігор! Інколи навіть доводилося нагадувати, що це була гра, адже майбутні провідники нашої організації до всього ставились серйозно, по-дорослому.

Робота роботою, але має бути час на відпочинок. Отож, під вечір всі вирушили на святково прикрашений Хрещатик до головної ялинки України. А повернувшись, розпочали свій новорічний бал-маскарад. Тішила дружня атмосфера серед учасників семінару, які кожної хвилини старалися допомогти один одному, здавалося, що за одну добу вони стали єдиною дружною родиною.

Останній день семінару був продовженням першого. Юнацтво складало свої виступи, пробувало вести бесіду, переконувати аудиторію. Підводячи підсумки, захоплені учасники не могли знайти мінусів у організації і проведенні семінару, а мали тільки одне побажання - проводити такі семінари і надалі. Це вперше виховники проводили з ними не звичайні сходини чи таборові заняття, а справжній "дорослий" вишкіл! Завтра наші молоді провідники готові перебирати на себе відповідальні завдання, ведучи в майбутнє нашу Спілку Української Молоді!