В Купальську ніч спробувати щастя вирішили тернопільські сумівці. Легенди розповідають, що саме з 6 на 7 липня у лісі можна знайти цю дивну квітку, яка зможе виконати найпотаємніші побажання. Виховані в дусі глибокої шани та довіри до народних традицій тернополяни
поставили собі за мету докласти максимум зусиль для того, аби диво-квітка засяяла в домівці.
А щоб збільшити шанси на успіх, було вирішено розділитися на кілька пошукових груп, об'єднаних спільною метою та животворним сумівським началом.
Щойно липень прийшов у наш край, в мандри вирушила перша похідна група тернопільських (а за деякими даними і хмельницьких) сумівців. Вони не довго мудрували над тереном, де проводитиметься пошук українського екзота і вибрали традиційно-незнано-містичні Карпати.
Інший, водний шлях для досягнення мрії обрав місцевий аналітик-сумнетчик друг Олександр Іванов. Він вирішив шукати цвіт папороті під час сплаву Дністром, хвацько загрібаючи веслом та спілкуючись з плавучою живністю, яка, хоч і не відзначається балакучістю, може в Купальські ночі розповісти всі русалчині таємниці.
Дипломований біолог Юрко Заруцький, всупереч догмам ботанічної науки, яка твердить, що папороть не цвіте, а розмножується спорами, шукав дивоцвіт у Бережанських лісах.
Решта сумівців зустрічали Купальську ніч в Тернополі разом з товариством "Вертеп". Біля великої ватри, під шум ріки та давні, трохи призабуті пісні вони мабуть зрозуміли, що цвіт папороті тут, поруч. І сенс свята полягає не в пошуку якоїсь примарної квітки, а у почутті любові, дружби та поваги, яке неодмінно огортає тих, хто, хоч і різними дорогами, однак, йде до спільної мети.