Україна – країна футбольна, а футбол у наших краях – не просто спорт. Суб'єктом міжнародної політики він став у 1942-му. В окупованому Києві відбулася серія матчів між командами "Старт" (укомплектованій колишніми гравцями київського "Динамо") та "Flakelf", що складалась з офіцерів люфтваффе. Зігравши 6 матчів, німці не стерпіли постійних поразок від слов'ян і в результаті, після останнього, коли арійці програли з рахунком 5:3, українську команду було розстріляно (за іншою версією – чотирьох футболістів розстріляно, а решту відправлено в концтабори).

В складні радянські часи футбол не втрачав свого міжнародного політичного статусу, особливо, коли українські дружини зустрічались із суперниками з берегів "Гнилої Води" (для нетямущих в фіно-угорських діалектах, "гнила вода" – це переклад українською мовою назви столиці Расійскай Фєдєрациї). В роки незалежності вага футболу різко зросла. Згадаймо, як справа реабілітації київського "Динамо" захопила провідних політиківУкраїни на чолі з першим президентом – Леонідом Кравчуком. Очевидно, перемоги на Республіканському (тепер Олімпійському) стадіоні зробили більший вклад в утвердження національної ідеї, ніж всі мітинги разом взяті.

Найсвіжіший політичний скандал в Україні також пов'язаний з футболом. 13 квітня (воістину символічна дата), після закінчення футбольного матчу, одна з груп підлітків, чисельністю понад 20 осіб, закидала камінням вікна та вхідні двері центральної синагоги Києва і завдала тілесних ушкоджень заступнику головного рабина, громадянину Ізраїля.

Українські правоохоронні органи досить швидко затримали зловмисників, якими виявились підлітки, що перебували в стані алкогольного сп'яніння. Незважаючи на те, що було доведено факт злісного хуліганства, 15 квітня Всеукраїнський Єврейський Конгрес провів прес-конференцію, на якій, його голова Вадим Рабинович назвав цей інцидент "старанно спланованою антисемітською акцією, котру не можна по-іншому оцінити, як "звичайний фашизм". Головний рабин Києва та Київської області Моше-Реувен Асман заявив, що дана акція безпосередньо пов'язана із загостренням палестино-ізраїльського конфлікту. Очевидно, покривджені юдеї скористались нагодою та в черговий раз пригадали дивізію "Галичина" (остання тут, звісно, ні до чого, проте "комусь" було вигідно).

Не примусила себе довго чекати й реакція світової єврейської спільноти: "The Jerusalem Post" від 15 квітня, заявив: "Близько 50 молодих людей напали на синагогу, закидали її камінням і побили рабина, у приміщенні вони били пляшки та знищували майно." Очевидно, після цього, надійшли співчуття від єврейських громадян з цілого світу.

Україна офіційна стурбована: міністр закордонних справ України Анатолій Зленко провів довгу телефонну розмову з послом Ізраїлю в Україні Анною Азарі. Президент та міністр внутрішніх справ України взяли під особистий контроль хід слідства, тепер слід остерігатись: а що, коли й справді їм забагнеться довести, що підлітки – злісні антисеміти, чи більше того – агенти Палестини в Україні. Пригадаймо, 4 жовтня минулого року під час спільних україно-російських військових навчань у Криму, було збито російський літак з громадянами Ізраїлю на борту. Незважаючи на те, що доведено: ракета – російського виробництва, радіолокаційний контроль за її наведенням здійснювала в тому числі й російська сторона, навчання відбувалось на російському полігоні та дозвіл на повітряний коридор надавали росіяни, офіційний Київ безапеляційно довів, що відповідальність за даний інцидент несе українська держава.

Хтозна, можливо й справді навколофутбольні баталії закінчться черговим міжнародним скандалом...