Перше червня – звичайний перший день літа. Для Спілки Української Молоді в Україні цей день не був звичайним, бо цього дня вперше в Україні відбувся Мистецький Здвиг. Як кажуть сусідські кулінари: “Перший, блін, комом!” отож і хвилювалися всі – і організатори Здвигу, і його учасники.

Перший ком вийшов з учасниками. З різних причин багато попередньо зголошених митців не приїхали на Здвиг, за що їм з цього місця оголошуємо своє мистецьке “фе”.

Другий ком вийшов з погодою. Хто ж міг подумати, що в перший день літа валитиме така злива, а в першу ніч літа буде така студінь? Цієї ночі не змерз тільки друг Ігор Симчич, який повіз своїх суменят рятувати до тещі в Смілу. Решта митців належали до старших категорій членства і баби в Смілі не мали, тому мусили гартуватися.

Розпочали програму Здвигу мистецьким знайомством. Кожен з учасників малював свого портрета і коротко розповідав про себе. Дуже скоро галерея портретів була вже готова. Після цього всі вийшли з майстерні на гру “Впізнай друга”.

“А що відбувалося далі?” - спитаєте ви. А далі мистецька програма продовжувалася в жанрі художнього розпису тарілок. Багато хто навіть не підозрював, що він може створити гарну прикрасу для кухні. Треба сказати, що митці виявилися досить галасливими. Розмовам не було меж, працюючи в одному колі, допомагаючи один одному, юнацтво і дружинники швидко запізналися і продовжили свій вечір піснями, що лунали до півночі (бунчужного не було, то не було кому й розганяти співаків спати).

Другий день Здвигу розпочався з музики, що звучала у виконанні Лідії Волчекової та Анни Проколюк (фортепіано) з Тельманівського осередку. Зачаровані грою дівчат, слухачі попросили їх виконати поза конкурсною програмою ще декілька творів. Насолодившись музичним мистецтвом, ми рушили пізнавати образотворче. Гарною колекцією народно-прикладного мистецтва та художніх творів зустрів нас Черкаський художній музей. Там ми довідались про народні вишивку, гончарство, писанкарство та творчість художників Черкащини. Один зал музею присвячений знаменитому художникові, лауреатові Шевченківської премії, Данилові Нарбуту, якого в Черкасах всі по-доброму називали “дідом”. Славним художником був його батько, який колись малював ескізи українських грошей і поштових марок в часи Української Народної Республіки. Славне життя було і в Данила Нарбута, який в молоді роки воював в УПА, а пізніше служив українському народові пензлем та фарбами.

Повернувшись на свою турбазу, учасники Здвигу провели репетиції і розпочали свій концерт на святково прикрашеній сцені літнього театру. Яких тільки жанрів тут не було: цирковий, пісенний, танцювальний, декламації. А закінчився концерт веселими танцями всіх учасників. Увечері всі знову зібралися в майстерні Здвигу, де разом творили емблему Злету. Коли емблема була готова, настав хвилюючий момент заключної церемонії нагородження переможців. Ними стали: Настя Вітченко (пісня) , Ірина Лиса (декламація), Марійка Костенко і Ірина Яремцьо (танці), Тетяна Корчевська (мистецтво ката, карате), Валентина Куцманд, Яна Буравкова, Вікторія Старенчеко (циркове мистецтво).

Друга ніч була дещо теплішою, але не змерз знову тільки друг Ігор Симчич, який поверх звичайної ковдри вкривався матрацом (досвід служби в армії – це вам не мило по тазіку ганяти). Дехто також не встиг помітити холоду, бо півночі творчо спілкувався з друзями (бунчужного ж не було!), а другу половину ночі міцно спав.