Відбулось! Після дворічної перерви нарешті знову відбувся зимовий табір дружинників-суспільників. Поміж всього, він засвідчив остаточне розмежування суспільників та культурників, що свідчить про кристалізацію обидвох напрямів дружинницького життя (ще два роки тому зимовий табір відбувався з подвійною суспільницько-культурницькою програмою).

Таборовики: загалом табір мав справді всеукраїнський характер зважаючи на присутність в ньому сумівців з різних куточків України – Захід (Львів, Тернопіль, Франківськ, Хмельницький), Центр (Київ) та Схід (Донецьк, Дніпропетровськ). А згадуючи про гостей, то географія стає ще ширшою – Польща (ОУП), Луцьк (ХДМ), Тернопіль (МНК), особливе місце належало сумівській пластунці Ксені Опанасюк, яка, попри членство в НСОУ Пласт, справно відвідує сумівські сходини та вчасно сплачує членські внески в сумівську скарбницю.

Учасники табору (в т.ч. і команда) вирізнялись, попри окремі винятки, молодістю та новизною в сумівському середовищі. Це, звичайно, мало свій шарм і дозволяє зробити прогноз у вигляді віри в те, що у нас з’явилось нове покоління агресивних (в доброму розумінні) молодих сумівців, що ідентифікують себе з суспільницьким напрямом (хоча серед них затерлись кілька явних та замаскованих виховників, культурників та один представник ратників).

Кочуючі гості: окрім стаціонарних гостей, що представляли різноманітні організації, ми мали радість спілкування з гостями, які навідувались з короткими (не завжди) візитами. Окрім позитивних вражень, що залишились від кожного без винятку гостя, кожен залишив по собі ще й щось на пам’ять для сумівського гурту.

Почалось із зустрічі з сотенним УПА, Мирославом Симчичем, після нього залишилась віра в себе (молодих), запальність та оптимізм, а ще книга про нашу героїку.

Знімальна група проекту “Війна без преможців” гостювала у нас дещо довше. Їх присутність з телекамерою під час наших сходин та вечірніх забав принесла в табір ноту певного офіціозу (принаймні, одностроїв на збірці стало більше), водночас відчувся приплив представників чоловічої статі (традиційно хлопців було менше, водночас вони й першими почали достроково покидати табір, в останній момент згадуючи про вступний іспит, трудові будні та інше таке неподобство). А ще наші столичні гості залишили касети з фільмом та обіцянку показати нас на центральному телебаченні.

Останній з гостей, Тарас Чорновіл, хоч і з’явився в останній момент, залишив по собі дуже незле враження, більше того – серед таборовиків, як виявилось, були щирі поціновувачі його політичного таланту. Принаймні, Чорновіл став єдиним з гостей, до якого вишикувалась черга за автографами.

Особливе місце на таборі належало “неформальним сумівським гостям”, які також вражали своєю географією – Київ, Хмельницький, Тернопіль і, звичайно ж, Львів. Як і їх “офіційні” попередники, наші сумівські друзі також залишили по собі слід в нашому таборуванні, кияни – рідкісно бадьору вечірку, хмельницька подруга – шарм загадковості та фантастичне вміння маскуватись серед 27 учасників табору, Голова тернопільського осередку – традиційну активність та здатність інтегруватись за дуже короткий час в таборове товариство та атмосферу. Львів’яни були присутні таким великим десантом, що про їх внесок краще не писати, а то ж точно щось та й забудеться.

Атракції: окрім традиційного таборування нам довелось пережити ряд речей, що не вписуються в традиційну канву табору – весілля та мандрівка до Львова (для декого й далі) з різноманітними пригодами. Перше було настільки колоритним, що заслуговує на окрему статтю (а краще цикл статей). Для тих, хто заочно хоче поринути в атмосферу сумівського таборового весілля, відсилаю до пісні Братів Гадюкіних “Весілля”, десь приблизно так воно й було.

Насамкінець трішки статистики з таборового підсумкового анкетування (бали за якими оцінено найважливіші точки таборової програми). Вперше в історії сумівських таборів гутірки в порівнянні з кантиною та вечірніми забавами мали таку диспропорцію популярності: гутірки – 21, гості – 17, фільми – 14, мандрівка – 12, атмосфера – 12, побут – 7, спів – 6, весілля – 3, вечірні забави – 3, кантина – 1.

Автор статті висловлює щиру подяку братам-семінаристам за добрий настрій, а також незадоволення сумівцям з файного міста за добрий апетит та організацію потопу, що спричинило знищення важливої літератури (традиційно - невласної).

В.О.Ройового