Via est vita

Via est vita (Дорога – то життя). Це прислів’я супроводжувало мене на цьогорічний табір дружинників і стало моїм гаслом на таборовий тиждень. Їдучи у маршрутному таксі на херсонський залізничний вокзал, я вичитав його з якоїсь газетки. Навіть не усвідомлюючи його майбутній вплив на мене. Все тут, у Чернігові, було для мене по-новому, бо я вперше був на сумівському таборі та у цьому дивовижному місті. Ця подорож подарувала нам багато нових вражень і знайомств. Прибули сюди сумівці зі Львівської, Івано-Франківської, Донецької областей, міст Херсон, Дніпропетровськ та Київ, а також з Росії та Естонії. Проґрамова – подруга Неля – придумала досить цікаву проґраму на табір й розписала все так, що нам навіть не було коли відпочити. І це файно! Варто їй за то подякувати! Також хочеться сказати теплі слова в адресу коменданта табору друга Олеся з Дніпропетровська, бунчужної подруги Олі з Донецької області, писаря подруги Галі зі Львівського осередку та господарника друга Романа з Київського.

П рисвячено табір СУМ в Україні імені Симона Петлюри було підготовці сумівців до виборів у Верховну Раду України та орґанів місцевого самоврядування. За проґрамою проводилися тренінґи з політолоґії, юриспруденції в ґалузі виборчого права, конституційного права, історії, реліґієзнавства, зустрічі з представниками громадської мережі «Опора» у Чернігові другом Павлом та Олексієм. Один день таборування проґрамова відвела для відвідин історичних місць Чернігова. Тож, було суперово і відрадно. Враховуючи те, що багато хто з друзів перебував на такому таборі вперше. Включно із автором цих рядків.

Т акож під час табору проводились практичні заняття з політичних дебатів та підготовки соціальних проектів до виборів. Два рої – «Борщ» та «Імені Пилипа Орлика» змагалися у винахідливості та політичній підкованості, але, варто сказати, ані той, ані інший не поступалися один одному. Ішли сумівці обох роїв пліч-о-пліч й це дуже радувало керівництво табору, бо є такі гарні хлопці та дівчата, яким не байдуже майбутнє своєї держави, які здатні захисти права її громадян.

Але окрім серйозної проґрами, також було розроблено й вечірню, яка містила в собі ігри, танці, різноманітні забави, тощо, під час яких нові друзі мали змогу познущатися та пожартувати один з одним. Тобто, як уже було написано вище, на сон часу лишалось досить мало, що й було, мабуть, єдиним мінусом таборування. Я маю на увазі наявність сну взагалі – години три-чотири з цієї чудової пригоди просто пропадали на стан «відрубки».

Загалом після таборування лишилися дуже позитивні враження і, з ким би я не спілкувався, всі збираються їхати на наступний табір влітку, де обіцяють ще більшу кількість людей. До речі, щодо цьогозимнього табору, то друг Ігор Симчич відзначив позитивний, на його думку, факт, що зараз нарешті хлопців-сумівців прибуло набагато більше, аніж дівчат. Для кого той факт є позитивним – це питання дискусійне :).