Зимовий табір дружинників СУМ
імені Дмитра Вітовського
|
Програма табору |
Cтаття
Коли на вулиці зима з усіма своїми атрибутами - снігом, морозом і святковим настроєм, хочеться опинитися в родинному колі, серед однодумців, друзів і просто добрих, милих людей. Такою нагодою й скористалися сумівці, зібравшись на таборі дружинників СУМ імені Дмитра Вітовського, що відбувся в пансіонаті "Золотий Лев" (смт.Брюховичі, м.Львів) від 31 січня до 7 лютого 2004 року.
"Що шумить, що гуде? – Це наш табір живе!"
Значно оживили ситуацію в приміщенні пансіонату, у якому відбувається табір, сумівці Тельманівського, Івано-Франківського, Тернопільського, Дніпропетровського, Львівського, Київського, Хмельницького осередків та наші друзі з громадськогої організації "Берегиня" (м.Брест, Білорусія). По всіх куточках пансіонату чути сміх і щебет сумівок - їх, як завжди, переважна більшість.
"Найкращий відпочинок – активний"
Після відкриття табору всі розмістилися в колі знайомств. Через кілька хвилин стіни кімнати були прикрашені портретами та ілюстраціями, що були елементом знайомства. Через годинку знайомство продовжилося в роях. Команда табору була здивована активністю таборовиків, вже в перший вечір під час вечірньої забави відбулося представлення роїв.
Неділя розпочалася зі Служби Божої в місцевій парафіяльній церкві, а продовжилася гутіркою друга Ігора Симчича "Ідеологія в організаціях" та переглядом фільму "Голод-33" режисер Янчук).
А ввечері до нас завітали гості. Як тільки хлопці з Львівського осередку дізналися про гарних дівчат на таборі (а "сумівська пошта" працює швидше Інтернету), тут же приїхали до нас, щоб переконатися на власні очі. Вечірня забава розпочалася запальними танцями, а закінчилася співом під гітару.
Понеділок, 2 лютого, другий повний день, або третій день табору. Таборовий день, як завжди, розпочався зі збірки, сніданку. За ними настала черга для гутірок про зміст курсу Інституту Суспільно-Політичної Освіти (друг Ігор Симчич), Січових стрільців (подруга Ярина Кочеркевич), співу стрілецьких пісень (друг Ігор Косик), а після обіду – вивчення латино-американських танців ( інструктор Наталя Бойко), перегляду фільму про події на Волині в 1942-43 роках та Вулицею.
Табір минає швидко, але враження залишаються назавжди. Кожне прощання означає тільки наступну зустріч, яку наші дружинники вже запланували собі. Тому, поки ми тримаємося єдиної Сумівської родини - причин для суму немає.
|