Що й казати, цьогорічним сумівським прометеям всеукраїнського юнацького вишкільно-відпочинкового табору в Скадовську з вогнем не дуже пощастило. Через брак дров у херсонських степах традиційні таборові ватри часто імітувалися свічками. Але, на щастя, це була чи не єдина проблема таборовиків.
Зате брак вогню цілком компенсувався кількістю води в морі і продуманою таборовою програмою. При чому коли таборовики увійшли в смак, то море якось навіть відсунулося на задній план, тому що і в таборі було де вихлюпувати свою енергію. Окрім традиційних гутірок на юнацтво чекали чотири катехити, двоє з яких були справжніми монахами Василіянами.
На вибір також пропонувалося кілька гуртків, де кожен міг знайти собі заняття до душі – хочеш готуйся до таборового гала-концерту, хочеш клей літачки і кораблі з паперу, хочеш співай у хорі, а хочеш – то твори щоденну таборову газету, яка скоро з’явиться на сторінках СУМнету і краще за будь-які описи розкаже про табір “Українські Прометеї”.
Звучить банально, але 13 днів минули дуже швидко. Зрештою для сумівців це не новина. Під кінець табору завжди виникає таке відчуття, що він сміливо міг би тривати іще мінімум з тиждень. Тому після закриття сліз було більш ніж досить. Але з усіх кутків чулося одне й те саме заспокоєння: “Ми ж іще побачимося на наступних таборах!”. І це правда.