Грудень - місяць, на який з нетерпінням чекає кожна українська дитина. "Скоро прийде Миколай!" - чути з дитячих вуст. І кожен з них виношує у своїй голівці заповітну мрію - машину, ляльку, а то й просто цукерку. Дехто з них розуміє, що батькам не по кишені перетворити їх мрію в реальність, але більшість все-таки чекають на чудо - подарунок святого Миколая.

Цього року, вже за традицією, Спілка Української Молоді в Україні разом з іншими громадськими організаціями, що входять в Молодіжну коаліцію "Наша Україна" вирішила допомогти святому Миколаю завітати до дітей інтернатів, сиротинців, лікарень та обдарувати їх солодощами.

Шість аматорських колективів працювали в Чернігові, Вінниці, Козятині, Павлограді, Бобринці, Смілі, Тельмановому. В ці дні сумівський Святий Миколай завітав до 1073 дітей. Це тільки мала частинка Всеукраїнської акції "Миколай крокує на Схід", яку організувала Коаліція молоді "Наша Україна" спільно з однойменним блоком Віктора Ющенка.

В день, коли я це пишу, тільки аматорський колектив Київського осередку повернувся до рідної оселі, а дві групи зі Львова, колективи зі Сміли, Бобринця, Тельманового і Тернополя продовжують нести радість дітям.

Миколай їде до Чернігова

Субота. Ранок. Київ ще спить. А 11 сумівців з ялинками, крилами, та іншими необхідними речами для вистави вже о сьомій ранку виїжджають зі столиці на Чернігівщину. Десь там, в цей час вже не спали діти з сільського дитячого садочка "Бджілка", саме вони найпершими зустрічали святого Миколая.

Перша вистава відбулася, й попереду на нас чекало ще чотири. Вони були тяжчими у побаченому і пережитому. Вже о 10:30 наша група була обласному Центрі радіаційного захисту населення. В порівнянні з минулим роком, тут стало більше хворих дітей молодшого віку. Після вистави Святий Миколай завітав до кімнат де лежали діти, що за станом здоров'я не могли бути присутніми на виставі.

І знову дорога. Цього разу вона завела нас до школи-інтернату для слабозрячих дітей. Поспівавши та погравши зі Святим Миколаєм, Янголами, Чортиками та лісовими звірятами, діти отримали подарунки і відразу ж заходилися читати вітальну листівку від Віктора Ющенка. А на нас чекала дорога.

Після третьої вистави в автобусі була атмосфера хвилювання. Як діти сприймуть Вовка, Чортиків, в яку гру варто пограти, а в яку ні. Наша групка їхала до дитячого відділення психіатричної лікарні, яка розташована поблизу села Галявин Чернігівського району. Приготування до вистави були довшими ніж попередні. Просто всі старалися перезнайомитися: діти з нами, а ми з ними. Коли хвилювання вщухло, ми розпочали виставу. Це був найуважніший слухач. Очі малечі наповнилися блиском, адже вони разом з нами співали і виконували рухи. Ще довго після вистави, в коридорі лікарні було чути дитячий голос "Ми, музиканти з Києва, приїхали до вас..."

Надворі стемніло і нашому водієві складно було знайти адресу Центру "Надія". Саме там був наш останній виступ. Діти цього закладу хоч і в більшості своїй є маленькими (наймолодшому майже 4 рочки), але за життєвим досвідом вони набагато старші. Це діти, які з різних причин пішли з рідних домівок, позбулися батьків і тепер чекають свого розподілу до інтернатів. Кожен з нас відчув, як цим дітям бракує уваги і батьківської любові. Навколо кожного сумівця чи сумівки стояло не менше 5-х діток. Їх очі намагалися впіймати твій погляд, а коли їм це вдавалося, то тяжко було відірватися від нього. Це погляд благаючої любові та уваги дитини. Хтось вже ділився з вовком своєю радістю - Святий Миколай йому подарував машину. Хтось розповідав Ангелові, чому він сюди вже вдруге тікає - тут добре годують і гарні вихователі. А хтось просто обнявши зайчика, мовчки сидів і певно згадував або мріяв про мамине тепло.

День нашого аматорського колективу закінчився в приміщенні "Просвіти" м. Чернігова, де сумівці разом з колегами, молодіжною громадською організацією "Армада", ділилися своїм пережиттям підготовки і проведення свята. Поверталися до Києва з піснями. Прожитий нами день був не даремний, ми подарували дітям хвилини радості, а самі побачили реалії нашого життя і зробили висновки для нашої подальшої праці.

Святий Миколай не прощається, він каже: "До зустрічі!"