Мені здалося сходженням у гори: що кожен виклад - то зигзаг у гору: альпійка перед вершиною - виклад Вадима Карп'яка, а сама вершина - зустріч з бубабістом - письменником Олександром Ірванцем.

Зигзаг перший "Все, що ви хотіли знати про фемінізм, але боялися спитати"
Диспут з Катериною Ботановою (перекладачем, культурологом)

Які вони - сьогоднішній чоловік і жінка? Чи жінка має рівні права з чоловіком у сьогоднішньому суспільстві? Що таке фемінізм? Чи допоміг фемінізм жінкам у виборені їх прав? Приватна і публічна роль жінки? Чи це не надумана роль? Шар стереотипів. Оці і багато інших питань були предметом обговорення та дискусії, що часом була і ознайомленням з таким явищем у суспільстві як фемінізм.

Важко побороти власні стереотипи, треба провести справжню революцію у свідомості.

Довідка з історії Фемінізм - рух жінок за свої права, що з'явився у 60-х роках спочатку у США, а потім у Західній Європі. Це була ліберальна форма. Більшість жінок були прив'язані до так званого "традиційного" трикутника - кухні, церкви, дитини. Якщо десь і є записано (навіть у законі), що жінки мають рівні права з чоловіками, і вони, до речі, це не заперечують, то реально у світі жінки мають менше прав, ніж чоловіки. Мізерна їх доля у державних інституціях, парламенті. Що і штовхнуло жінок заявити у голос, всьому світові, про свої проблеми і потреби. На ґрунті ліберальної ідеології, що декларує волю людини головним чинником прогресу, поступу суспільства, феміністки боролися за рівні права з чоловіком при прийомі на роботу, у праві вибору свого життєвого шляху (не тільки сім'я і діти, жінки теж мріють про професійний ріст і кар'єру і досягають цього).

Радикальна форма, що виникла у студентському середовищі, була проти наявності у суспільстві чоловічого шовінізму, сексизму, торгівлі жінками, завдання шкоди здоров'ю, створення "невідповідного, образливого" жіночого образу. У цій формі феміністичного руху підкреслювалася думка, що чоловіки і жінки - різні речі, і у світі править той, хто має більшу владу. Мають владу чоловіки, вони і правлять жінками. У цьому напрямі розглядався біль градуйований підхід: старші чоловіки принижують молодших жінок, чорні чоловіки - жінок білого кольору шкіри. Мета цього напрямку феміністичного руху - створити справедливе жіноче суспільство, де б не було чоловічої зверхності, чоловічої влади над жінками.

У Європі фемінізм виник як одна з гілок лівих рухів. Ще Енгельс писав, що коли зароджувалось суспільство, чоловік робив речі своєю власністю однією з таких "речей власності" була жінка. У цьому русі підкреслювалось, що жінка працює набагато більше, ніж чоловік, і варто враховувати жіночий досвід бачення світу. Хоча жінки цивілізованої Європи і жінки країн "третього світу" - це дуже різні речі. Мета цього руху вам відома - створення соціалістичного суспільства, де жінки мали рівні права з чоловіками.

У фемінізмі, як рухові, є свої течії: одна з них - це культурний фемінізм, куди умовно входять члени наукової і мистецької еліти (жінки - мистецтвознавці, художники, письменниці, науковці). Вони виділяють ту думку, що жіночий досвід є явищем настільки своєрідним, що можна стверджувати: жіноча творчість, жіноча об'єктивність. "Жінка думає по-іншому, відчуває по-іншому". Все це тому, що вона виконує відмінні від чоловіка соціальні ролі (є матір'ю, дружиною), і з нею пов'язані певні фізіологічні процеси, які чоловікові не дано відчути (втрата цнотливості, аборт, виношування дитини, пологи). Цей напрям ставить питання, чи володіє сучасна культура достатнім інструментарієм, щоб передати те, що відчуває жінка.

Які внутрішні проблеми має фемінізм? І які проблеми він ставить перед суспільством? Чи такі жінки привернуть увагу до себе, як Валері Суанз ("Маніфест за знищення чоловіків"), чи Каміла Паля - американка, що проголошує ідеалом жінку-вамп, що виражає себе через крайню (оголену) сексуальність. У світі це вирішується так: кодифікація своїх прав, тобто утвердження їх через важливі документи, закони. А що ж у нас, в Україні? У більшості людей: і у тому числі чоловіків, і у жінок (чиєю проблемою і займається феміністичний рух) є позиція: не бачу такого явища як приниження чоловіків жінками, порушення їх прав, не відчував (не відчувала), то чому ж і питання і таку проблему. Не бачити - це ще не означає, що такої проблеми не існує. Хтось інший від цього потерпає, комусь іншому це болить. Зараз головне - визнати для себе самого: ця проблема є. І в Україні вона має відповідні реалії. І від того, як ми поставимось до цього: визнаємо чи ні, залежить, чи наш світ стане більш демократичним, більш справедливим, де жінки займатимуть належне їм місце, відчуваючи себе захищеними суспільством і державою та існував баланс між правами, обов'язками та можливостями їх реалізувати.

Писала так, що здавалось я феміністка. Ні мені здається, що світ без чоловіків набагато бідніший і не цікавий.

Зигзаг другий "Зустріч з музичним критиком Юрком Зеленим. Погляд з середини".

І хоча музику люблю, та зрозуміти перечисленні назви фірм, груп і продюсерів у їхньому розмаїтті було важко. Реагувала на знайомі назви українських груп.

Хто такий музичний критик? Він може і не знати нотної грамоти, він росте з музикою, захоплюється нею, добре її знає, збирає диски і платівки. У нього свій смак, свої уподобання, свій обсяг музики, яку він прослуховує. Він має свою думку. Не як споживач, а як аналітик. У нього є своя філософія: "Незнання деяких правил замінюється знанням деяких принципів".

Музичний критик в Україні - це той, хто робить протекцію молодим виконавцям. Він може підказати, дати пораду в якому руслі, стилі виконувати музику в тому чи іншому гурту. Залежно чого хоче гурт - "робити бізнес", чи просто бути своєрідною групою і виконувати музику для своєї публіки - "грати в підвалі".

Що у нас зараз на естраді? Те, що звучить з російської сцени, - це спотворена калька західних мотивів, на українській сцені - калька кращих зразків російської естради. І не можливо цю загату перескочити.

Але є гурти наші, українські, що виділяються своєю несхожістю ні з ким. Це "Танок на майдані Конго", "Росава". Інколи, коли музиканти змішують різні стилі і жанри, творять щось нове, незвичне, їх запитують: "Дайте визначення в якому стилі ви граєте", то вони відповідають: "Спитайте про це у музичних критиків".

Дати рецензію на той чи інший музичний твір - це дати розкрутку альбому. І це мас-медіа, "лейбл" (видавець) - розкручує альбом, про нього пишуться статті, звучить думка експерта, виходять на екран відео кліпи. Що цінують меломани? Доступ до найпершого джерела музики (і найшвидшого), доступ до найбільшої кількості музики. Цікаві передачі і огляди музики Олексія Когана "Година меломана", Кирила Стеценка, Юрія Шарфова, Артема Троїцького, Сергія Кристальського ("рок-енциклопедія").

У світі (закордоном), багато важить, хто розкручує виконавця. Існує спеціальний інститут спонсорства. Є загальновідомі провідні світові видавництва - це EMI, Sony Music, Warner Music, BMG. Є незалежні - "інділейбли". Мають значення платні ротації. На кожен диск - платний купець. Є певний формат. Наприклад, альбом "Файно" (група ВВ) - серйозний альбом, але це - неформат.

З часом смаки публіки змінюються, якщо колись "Нірвана" був рок, то в порівнянні з сучасною музикою це "рочок", змішуються стилі. До речі, пісню можете скласти і ви, бо є (виведена) математична формула пісні - її обов'язкові елементи. Впевнена більшість з вас її добре знають. І хто виходить за межі стандарту, дуже поціновується в музичному світі.

Зигзаг третій: "Виклад Вадима Карп'яка. Індекс сучасної західної літератури"
(на думку сумівців і мою також, в їх оцінці - найкращий серед усіх)

Отже, читайте:
Мілорад Павич. "Хозарський словник". Самотиражування. 10 романів "Слов'янський Маркес". Нелінійний текст. Лінійний - читаєте від початку до кінця, нелінійний текст розміщений у певній формі, наприклад словника, де у визначенні слова є виділено інше слово, шукаєте його значення і так читаєте текст, чи за принципом кросворду, за гороскопом, шухляд у шафі, парних і не парних глав - залежно які читаєте, виходить інший сюжет. Гіпертекстові ситуації.
Патрік Зюськінд. "Парфум". В алегоричній формі передає ідею влади і насильства. Герой шукає запах цнотливої дівчини (розчленовує тіла і винюхує органи).
Пауло Коельо. На думку критиків, це не література. Компілятор усної народної творчості. Притчі з Біблії - сучасною мовою, приємне розвагове враження.
Мілан Кундера, чех, який емігрував до Франції, і був позбавлений громадянства. "Вальс на прощання", "Безсмертя", "Нестерпна легкість буття", "Неспішність ", "Жарт".
Умберто Еко "Маятник Фуко", "Ім'я Троянди". Середньовіччя, детективна історія, релігійні дискусії, 30 сторінок присвячені ідеї написання твору. Його мучило питання, переслідувало у сні - вбивство монаха у бібліотеці. Ретельно розробляє цю ідею (якщо розмова триває під час прогулянки 20 метровою алеєю, можете перевірити, то вона триває рівно стільки, скільки може тривати розмова за такий відрізок дороги). Реаліст у деталях. "Маятник Фуко" головний герой - інтелектуал, навколо якого відбуваються всі події: історія євреїв, їх досвід, знання, рівень культури.
Харукі Муракамі - нетиповий японський письменник, багато подорожує, читає лекції в Америці. Це спрощена японська література для європейців. Японці його не люблять. Оповідання літературно слабкі. Трилер "Пінбол - 79", "Полювання на овець", "Денс, денс, денс"; "Хроніка механічної пташки".
Джон Фаулз - неокласик, французький погляд на роман в поєднані з британським поглядом на роман. "Колекціонер", "Коханка французького лейтенанта", "Деніел Мартін" - цікавий любовний роман.
Фредерік Бегбедер "99 франків". Книжка про рекламу у формі художнього твору, життя людей в середині рекламного світу. Після неї його зненавиділи рекламодавці.
Мішель Уельбек - скандаліст, гостро сперечається з ісламським світом, хоч мати у нього ісламка, родився у Франції, виступає проти негрів "Платформа" - сексуальний туризм, "Елементарні частиці" - погляд на сучасну фізику.
Крістіан Крахт - "Фазерленд", "1979" - літературний твір про трудові табори в Китаї.
Майкл Кенінгем - "Дім на краю світу" - як не легко в цьому світі гомосексуалістам, їх проблеми.
Едгар Докторроу "Біллі Бетгейт" - підліток у кримінальному світі Америки, його доля. "Регтайм" - як формувалася американська нація, враження Зігмунда Фрейда під час відвідин Америки про американців.
Крістофер Баклі - письменник-журналіст "Тут курять" - як працюють сигаретні компанії з рекламою. "Зелені чоловічки" - ставлення американців до інопланетян.
Катажина Грохоля - оповідання. Легке чтиво. Про своє життя, своїх сусідів, своєрідний дотепний гумор. Будувала собі хату. Пише про своїх улюбленців котів.
Мішель Туріньє "Лісовий цар" - ІІ світова війна, виклад з точки зору людини, що любить дітей. "П'ятниця" - (історія Робінзона Крузо) новий погляд: взаємовідносини людини і острова, людини на острові.
Артуро Перес Реверте - інтелектуальні детктиви. "Шкіра для барабану" - про ватиканські спецслужби. "Фламандська дошка" - вбивство у 15 ст. зашифровано у картині на партії шахів, історія повторюється у сучасному світі. Тонкий психоаналіз шахів. "Учитель фехтування" - розкрита психологія фехтування.
Джон Данліві - "Чарівна казка Нью-Йорку" - розповідь про те, як британець з дружиною їдуть до Америки, по дорозі дружина помирає, його поневіряння в Америці.
Дубравка Угрешич "Роман-ріка"
Арундаті Рой "Бог дрібниць"
Салман Хурейші - "Будда з передмістя"

Зигзаг четвертий "Зустріч з письменником-бубабістом Олександром Ірванцем"

Захоплюючий світ творів, п'єс, віршів Олександра Ірванця. Настільки цікаво і артистично зачитував він уривки з своїх творів, що хотілось слухати далі, подорожувати дорогами його героїв: письменника у його двох світах - соціалістичному старому і демократичному (два міста Рівне і Ровно з кордоном-брамою по аналогії з Берлінською стіною), чи з ящіркою очамимрею з однойменного твору до міста, де живе "Кнєнзь", або з героєм "Львівської брами", який потрапляє з київського метро у старий Львів до дивака Юзя, що збирає у пробірки волосся політичних діячів для історії. А чи знаєте ви, що таке "мультиплюндизм"? Я теж не знаю, але навколо нього зібрався круглий стіл на телебаченні у його п'єсі. А це нам знайомо: що не будь, лиш би обговорювати. Вірші Іранця сприймались неоднозначно. Комусь подобалась гостра іронія, хтось, як я, мав свою точку зору. Не над усім можна сміятись.

Зигзаг п'ятий і останній "Художній музей України".

Любіть Україну у картинах - пейзажі, чудову природу, старовину, звичаї, українські села, хати у місячному світлі, ліси, діброви, поле, гори, людей: хлопців, дівчат, панянок, залицяння, весілля, гетьманів, видатних людей і головна картина - автопортрет Т.Г. Шевченка. Завітайте сюди і не пошкодуєте.

Зигзаг удачі "Мої особисті враження"

Ніщо не замінить приємного часу, проведеного з друзями, нових знайомств, і все це об'єднувала атмосфера творчості, справжньої літератури, мистецтва. Вдячна за цю творчу роботу, за семінар - організатору Надії Симчич та Київському осередку.

Іванка Прусак,
Калуський осередок