Напевно багато побутових злочинів здійснюється саме під звук будильника.... Така думка виникла у мене сьогодні, коли після кількох годин сну довелося прокидатися о 8-мій ранку. Взагалі, це дуже по-львівськи – прокидатися так рано, щоб застати дещицю води для душу, інакше снідати підеш навіть не поводивши рушником по фейсу...

Мало спати довелося через те, що вчора був перший день ІІІ-ї Крайової Конференції Сумнету. В Україні ніколи нічого не починається вчасно, тому ми не стали порушувати традицію і відкриття затягнули на годину, щоб дочекатися наших друзів з Дніпропетровська та Тельманового. Вони примудрилися заблудитися у Львові, хоча Конференція відбувається в самісінькому центрі цього галицього бастіону. Центровіше просто не буває, тому що організація IREX, яка люб'язно надала нам приміщення з комп'ютерами та Інтернетом, є сусідом міської ратуші. А ратуша, як і повинно бути у ортодоксальному західноукраїнському місті, стоїть посеред головної площі населеного пункту, яким і є місто із закопаною річкою (в кращі часи нашої історії вона називалася Полтвою, була повноводною і навіть носила кораблі).

Коли всі блудні діти зібралися докупи, відбулося офіційне відкриття, за яким друг Вадим Карп'як коротко познайомив новаків із тим, що таке взагалі є Інтернет, і на пальцях (буквально, бо гутірка відбувалася в приміщенні без комп'ютерів) пояснив як він працює. Після нього естафету пояснень підхопив львівський дружинник Сергій Вальчук. Він, яко справжній тлумач, вільно спілкується не тільки українською, але і мовою HTML, словниковий запас і граматику якої він з радістю в голосі передавав спраглим до знань СУМнетівцям. Офіційна частина першого дня закінчувалася крайовим веб-майстром Ігорем Симчичем, який розказував про те, як обробляти малюнки у програмі Adobe Photoshop, і короткою, але інтенсивною дискусією на тему "Майбутнє СУМнету". Особливої дискусії не вийшло, бо не знайшлося жодного божевільного (чи божевільної), які б посміли припустити відсутність у СУМнету майбутнього. Тому обговорення точилося стосовно шляхів його розвитку, про що детальніше буде написано окремо.

До речі, саме під час дискусії до нас доєдналося ще двоє львівських сумівців, які прибігли відразу після того як дізналися, що серед нас є дві вродливі дружинниці. Ближче до вечора таких львівських сумівців стало ще більше, бо стало ще більше дівчат. До СУМнетівців доєдналися і учасники семінару виховників, який цими ж днями відбувається у Львові. Виховникам у своїй компанії вочевидячки було дуже нудно (там самі дівки і з ними незмінний брат Петро Жук та ще Славко Дудар), а справжнє життя вирувало саме у нас. Тому спільно, за вже доброю сумівською традицією, ми окупували кнайпу "На Соборній". Але чи то пиво у них було занадто тепле, чи то приймали нашу веселу компанію занадто прохолодно... Коротше кажучи, ми звідти пішли шукати чогось кращого. В дорозі вечірнім містом, яке з приводу вихідних було переповнене гуляками, наша колона розтягнулася на добру сотню метрів, так що до наступного затишного місця дійшли не всі...