Міжосередковість, як форма існування СУМу

У житті нашої Спілки ми щоденно здійснюємо осередкові заходи, регулярно Всеукраїнські і дуже мало мови йде про міжосередкову діяльність.
Втім, останні заходи (і взагалі простір сумівського спілкування) в нашому регіоні дозволяють говорити про дуже насичену форму життєдіяльності СУМу – міжосередковість.

Вперше неофіційні зустрічі сумівців із різних західноукраїнських осередків відбувались на Всеукраїнській прощі у Зарваниці. Майже не знаючи один одного в обличчя, ми впізнавали себе по одностроях. Таким чином Тернопіль познайомився із Калушем, завдяки одностроям до нас признавались чисельні представники діаспори.
В останні роки у Зарваниці стабільно присутні сумівці Тернополя, Шумська, Івано-Франківська та Хмельницького (членство цього осередку особливо чисельне на прощах).
Слідом за прощами пішли концерти й фестивалі. „Рок-екзистеція” і „Лемківська ватра”, Гуцульський фестиваль та День Львова, Шешори (й остання „Етно-еволюція”) та інколи Львівський книжковий ярмарок – на всі ці події миїдемо чисельно й не ділячись на осередки чи дружини. Виховники й суспільники, ратники та культурники однаково присутні під час запальних гоцкань на концертах чи вечірніх відправах на прощах.
Окрім хаотичного спілкування були здійснені й спроби організації повноцінних міжосередкових семінарів і таборів. „Гойдалка”, якузапочаткували калушани, та „Дух нашої давнини” стали дійсно одними із найцікавіших проектів, які здійснювались на лише на міжосередковому, але й Всеукраїнському рівні.
Вуду і Христя з Тернополя, Олька й Таня зі Станіславова, Іванка та Юльця з Острога (Шумськ-Долина), Ірка Лиса (уже не Тернопіль, але й не зовсім Львів) є стабільно присутніми на різноманітних фестивалях, концертах і прощах.
За останні три роки сформувався неформальний календар міжосередкових заходів, на які можна приїхати без попередження і зустріти багатосумівських облич зі всієї України:

· „Доба” – щорічна акція, що проходить впродовж однієї доби (як правило остання субота-неділя січня) у камерах Тернопільського музею політв’язнів. В програмі „Доби” – мовчанка, гутірки, Богослужіння. Традиційно учасниками доби є сумівці Тернопільського, Шумського, Івано-Франківського, Київського осередків (якось був присутній і Калуш). Останньої „Доби” було присутнє студентство Києво-Могилянської та Острозької академій (в Острозі мало-що бракує до створення осередку);
· „Унівська проща” – відбувається двічі на рік (травень, серпень). Набула популярності серед сумівців ув останні роки. Учасниками є традиційно Тернопіль, Шумськ (Остріг), Франківськ, Київ, Хмельницький, Львів (в особі Назара Кузьми). Ця проща є досить строгою, але це лише приваблює сумівців;
· „Проща до Зарваниці” – відбувається щомісячно, але сумівців можна ґарантовано зустріти двічі: на молодіжній прощі (червень) та Всеукраїнській (липень). На відміну від Унівської прощі, в Зарваниці нам неодноразово вдавалось організовувати власну програму: від проведення масштабної акції „Молодь за Патріархат” (збір 2400 підписів до Папи Римського за патріархат УГКЦ) та організацій молодіжних конференцій, до проведення футбольних матчів та прийняття приречень при смолоскипах;
· „Шешори” – етно-фестиваль, який відбувається в однойменному селі (і не тільки) в часі Івана Купала. Тут теж можна зустріти багатьох наших друзів, але, на відміну від попередніх заходів, сумівці „розквартировані” по різних точках і місцях. Однак кістяк Тернополя-Франківська-Острога збережено і їх можна зустріти разом. Львів та Київ теж представлені на Шешорах, але самостійно й окремо. Проблемою „Шешор” є те, що з цього року фестиваль перенесли на Вінниччину і тут важко прогнозувати його майбутнє з погляду міжосередковості;
· „День Львова” – тут нас теж є багато, але, як і в Шешорах, у кожного індивідуальна програма. Складнощі відзначення Дня міста у Львові полягають в тому, що це свято часто переноситься (до війни львів’яни празникували у травні – на честь храмового свята Св.Юра; в радянські часи День міста перенесли на третю неділю вересня – в честь окупації Західної України 1939 року; після Скнилівської трагедії День Львова знову перенесли на травень). Нова Львівська мерія, сформована після виборів 2006 року, попросила громаду перенести свято знову на вересень – щоб мати час організувати 750-ліття, а у 2007 році свято провели традиційно у травні). Цього для нас виявилось забагато і ніхто, здається, цього року на День Львова не поїхав;
· „Сопричастя” – голодування впродовж 33-х годин, яке щорічно проводиться в останню п’ятницю-суботу листопада у пам’ять про жертви Голодомору. Ця акція вийшла далеко за межі СУМу і, хоч ми не збираємось в ті дні разом, зате знаємо, що багато сумівців постить, родить добре діло та молиться разом з нами.