„Пливе Вісла, пливе,
по польській країні,
побачила Краків, ніколи Його не обмине...”

Колись то було все одне, Галицьке королівство, тому немає нічого дивного, що для галичан в Кракові затишно, ніби у рідному Тернополі. Наш цісар, Франц Йосиф, зробив багато доброго аби наші прадіди почували себе європейцями, і могли з міста Лева поїхати на курорти Дубровника прямим потягом, щоб змочити свої ноги у хвилях Адріатичного моря.

Сучасне життя диктує нові умови людям, немає вже імперії Габсбургів, появились кордони, і нові держави. Молодь шукає ліпшого, і старається самостійно вибороти собі місце під сонцем, особливо актуальною ця тема є для молодих українців, котрі розсіяні по цілому світі в пошуках освіти і праці.

Одним з шукачів щастя за кордоном став і я. Дякувати Богові, що допоміг мені добре підготуватись до участі в конкурсі і виграти його, а саме в програмі іменні Лейна Кіркланда, американця котрий одним з перших розпочав працювати на схід від старої Європи, на пострадянських теренах, аби пропагувати засади демократії і добра. Його фонд після його смерті, став фінансувати навчання для молодих науковців і професіоналів саме в Польщі, оскільки ця країна одна з перших досягла результатів демократичних та економічних перетворень, і є добрим прикладом для наслідування.

Але тим все не обмежилось, і місцем мого навчання став Краків, про таке і мріяти не міг! Королівське місто, котре повстало на берегах Вісли, в підніжжі Карпат, серед мальовничих рівнин і зелених лісів. Його історія стала вже легендою, і привертає увагу мільйонів відвідувачів з усього світу, а освітні традиції стали еталоном.

Моя наукова робота полягає у дослідженні питань інтелектуальної власності, і тому навчаюсь в Інституті інтелектуальної власності Ягелонського університету, на вулиці Канонічній, самій магічній вулиці міста, де за легендами жили відьми та алхіміки...

Відмінна організація навчання в Кракові помітна з першого разу, і залишається тільки з того користатись і набиратись позитивного досвіду, адже того так бракувало в українських інститутах. Атмосфера з традиціями робить стутдента гордим і допомагає максимально пірнути в навчаня… Та завжди залишається час на розваги, до яких і тут поляки все пристосували.

Кількість культурних заходів в королівськму місті настільки велика, що в інших містах за рік не проводять стільки всього, що тут може відбутись за місяць. Навіть українцям тут швидше випаде нагода здибатись з рідними письменниками, ніж на Україні, і парадокс, що на ці зустріч приходять в основному поляки, а не українські студенти, які навчаються в Польщі. Стосовно цього, то тут відіграє ментальність, і часто в молоді відбувається зречення української культури на користь західної або російської, бо маючи нагоду побувати на кількох заходах організованих студентами з колишнього СРСР, побачив, що нічого окрім неякісної попси там немає.

Вартим уваги шанувальника української культури є гурт „Видимо”, то є дівчата українського походження. а також польки, котрі співають пісні Карпат, досить симпатично їм то вдається, і познайомившись з ними, постійно маю змогу бувати на імпрезах організованих з їх участю. Доречі, більшість з них вчиться на відділі україністики Ягелонського університету, там можна зустріти багато цікавих молодих людей, котрі захоплюються Україною.

Та що ми варті без Бога, котрий нами опікується, тому для духовної поживи в місті діють парафії греко-католицької церкви і польської православної церкви, котрі довкола себе гуртують українців, а також частину нашого етносу, котрий не визнає приналежності до українства, а саме русинів (лемків).

Місто містом, воно тут вічно стоятиме, але що вартий Краків без своїх околиць, котрі його оточують і манять небайдужих до краси природи: Ойцув, парк Деціуша, копец Костюшки, ліси довкола монастира Камедулів, Велічка, а кому не ліньки, то і до Закопаного можна вибратись, аби скуштувати ощипок та заспівати з гуралями. Коли погожа днина, то з Вавельських мурів можна милуватись красою Татр, і мріяти про сходження на їх засніжені верхи…

… пиво. То окрема розмова, і досить актуальна для студента, бо що за житя без цього життєдального трунку, котрий єднає нас. Марок його і смаків тут безліч, але варто не пошкодувати часу і відвідати броварню „Живєц”, яка є славна на весь світ, і ніщо не зрівняється з пивом налитим просто з бочки: свіжозварене, смачне, з гірким присмаком, сама думка про нього вже пянить.