Відгомін літа

СПОГАД ПРО ТАБІР

Блакиттю спогад укриває
І знову те, що промайнуло
Перед очима в тебе сяє,
Солодким сном оповива.

Він пронесе тебе крізь табір,
В країну мрій полинеш ти.
Там марево реальним стане,
Сягнеш минулої мети.

Він принесе букетик щастя,
У смутку час, в годину горя,
Коли так тяжко на душі,
Завжди з тобою буде поряд.

В минулому потоне все,
У прірву часу все полине,
Лиш солодкий тихий спогад
Тебе ніколи не покине.

Твердовська Настя.
Рій старшого юнацтва "Плай".

МОРЕ

Заходить сонце,
Небо багряне
Простяглось над морем
В тихому смерканні.
Море тихе-тихе,
Хвилі золотаві
З тихим хлюпотінням
Нічку зустрічають.
Наче щось шепоче,
Море ласкаво хлюпоче
Ніби казку кличе,
Чайка ніжно курличе.
І хто зна, що море
Казку незвичайну
Про його скарби
Про безмежні води,
Про коралів глиби,
Кольорові черепашки,
Золотисті риби.
Про коників веселих,
Про зорі, що на дні,
Перлини пурпурові
В вечірньому сіянні.
Також про легкий вітер,
Що гладить ясні хвилі,
На берег тихо котить
Їх греблі сніжно-білі.
І так навколо тихо,
Лиш чути плескіт моря.
Та десь високо в небесах
Сіяють мовчки зорі.