Галицька здибанка - місце зустрічі сумівців.

Цьогорічний обласний вишкільно-відпочинковий табір для львівського осередку був у багатьох відношеннях дебютним - для команди, багатьох її учасників та гостей... Варто лише поглянути на склад команди - у таких ролях усі її члени спробували себе вперше:
Сергій Вальчук - комендант,
Ігор Косик - бунчужний,
Богдан Бень - господарчий,
Женя Ільченко - програмова,
юначка Наталя Пилатюк - писар.
Дебютували й інструктори:
рухливі руханки проводила Тетяна Флячок,
рухливі гутірки з теренознавства та першої допомоги - Ярка Кочеркевич,
рухливим приготуванням смачних страв керувала Вікторія Осіпова,
виклади з історії проводили Орися Бень та Ігор Косик.
Уперше на сумівський табір потрапило й багато його учасників. Душею табору без перебільшення можна назвати брата Петра Жука, який ненав'язливо намагався прищепити таборовикам зерно духовних знань.

"Галицька здибанка" - саме такою була назва табору - відбувалась з 24 по 30 липня на правому березі р.Стрий біля впадіння у нього невеликої притоки Тишівниці, від якої отримало свою назву найближче до табору село. Місцеві жителі розповідали легендарні оповіді про бурхливого Стрия та спокійну, на перший погляд, його племінницю Тишівницю, паралельно натякаючи, що в окремих криницях води аж на 40 чоловік буде просто недостатньо. З'ясувалось також, що у селі є кваліфіковані майстри з виготовлення коліс до воза, поширені брошури про "злих масонів", а вчителі місцевої школи на канікулах пасуть корів.

Поблизу місця табору щороку львівський люд влаштовує гуляння на Івана Купала, тож усі таборовики мали можливість пошукати гербарій цвіту папороті, якої довкола було, хоч відбавляй (як використовували папороть на таборі див. фото). Любителі екстріму за сприяння команди могли відірватися на тарзанці по сусідній високовольтній лінії, але таких, на диво не знайшлось - мовляв, що тут особливого...

Якщо ж повернутися до речей серйозних, то програма табору цілком відповідала його спрямуванню - вишкільно-відпочинковому. Правда, суттєві правки до неї на перших порах змушувала вносити погода - у перші дні таборування дрібний, але тривалий дощ зробив перевірку таборовиків та їх наметів на вмісткість цукру. В останні два дні відверто припікало довгоочікуване карпатське сонце; його, за висловами місцевих синоптиків, привіз на табір друг Ігор Симчич, який по-оунівськи конспіративно завітав у гості, коли весь табір, за винятком трьох чоловік, вирушив у пішу мандрівку на скелі Довбуша. Завершуючи з явищами та дивами природи, треба згадати про тишівницький Місяць - він протягом двох ночей одягав на фейса містичну маску Нalloween'ського гарбуза, ніби передбачаючи, що на таборовиків чекають перипетії нічного алярму. Останній запам'ятався і досвідченим таборовикам - інсценізація командою викрадення нічної стійки видалася доволі реалістичною. Важко було не повірити "сльозам" викраденої Іринки Туз, зв'язаної у кущах, та бідканням Романа Кравця, який для заспокоєння героїчно відважився на мужній крок і дозволив зробити собі укол.

Таборовики мали можливість послухати цікаві гутірки із сумознавства, теренознавства та першої допомоги, історії України (теми "ОУН-УПА", "Через терни до зірок" про Йосипа Сліпого), катехизації. Були й практичні заняття з мистецтвознавства: плетіння кошика за показом брата Петра, пляшк-арт та мальовила по каменю за керування подруги Мар'яни Пущинської.
Серед інших частин програми - вже згадувана піша мандрівка на скелі Довбуша поблизу с.Бубнища, що у Івано-Франківській області (див.фото), спільна Літургія у місцевій церковці, купіль у швидкому Стрию. Особливо сподобалась таборовикам теренівка "Козаки й татари", що відбувалася із саперським підтекстом - учасники у декількох місцях могли підірватися на місцевих "мінах", які залишили на згадку про себе подруги корови.
Якщо дозволяла погода, влаштовувались змагання з волейболу, бадмінтону та футболу.

Вечірні заходи відбувались почасти за скороченою програмою, але доволі динамічно, у поєднанні сумівської пісні, забавок, різного роду інсценізацій та молитви. Особливий ажіотаж вносило розгортання гри "Таємний друг", фінал якої проходив під гаслом "впізнай дощовик потаємного друга". На прикінці табору сумівці успішно склали таборовий іспит.
Чисельно трохи нерівними виявились рої юнацтва: "Скажені бджілки" юначок та "Довбуші" юнаків (Див. нижче ройові пісеньки). Такі тенденції до переважання дівчат тягнуться, вочевидь, із вишкільного табору у Чубинцях, де на 1 намет хлопців припадало 5 наметів дівчат. Це насторожує... Хоча в нас ситуація була оптимістичнішою... Окремий рій сформували й дружинники, оформившись у "Зелених зайців".

Особливо тішить присутність на цьому таборі друзів і подруг із Сокаля, Хмельницького та величезної делегації із Києва (подруга Ірка). Усі без винятку зауважили особливо дружню атмосферу, що панувала протягом таборування - від його початку до завершення - так, як і має бути на сумівських таборах. Підсилювачами взаєморозуміння подекуди виступала спільна участь у приготуванні їжі, а особливо у її споживанні, добрий настрій на цей табір усіх таборовиків, приїзд гостей, місцевий пейзаж тощо. Особливо згуртувала усіх таборовиків спільна молитва по отриманні жахливих новин зі Львова про трагедію на летовищі. Секунди здавалися годинами, коли львів'яни намагалися по мобільних додзвонитись до своїх рідних, аби запевнитись, що з ними все добре.
Загалом дехто з юнацтва,бажаючи продовжити тривалість табору, висунув ідею "вічного" таборування. Маємо сподівання, що після табору в Саках кількість прихильників такої ідеї значно збільшиться.

Наразі - до зустрічі на "Галицькій здибанці - 2003", на яку запрошуємо вже зараз!

Ігор Косик

Перегляньте підбірку фотографій та ексклюзивні враження учасників табору