У Київ ми прибули прохолодним недільним ранком, який згодом перейшов у холодний недільний день. Але наші серця були гарячими.

65 років УПА, 65 років незламності та нескореності. Для кожного свідомого українця цей день мав особливий символічний характер. Шкода, що багато "несвідомих" прагнули довести своє нерозуміння та небажання полюбити свою історію такою, якою вона була насправді. Насаджені радянською владою стереотипи досі спекулюються окремими політичними силами в нашій незалежній країні.

Але як приємно було бачити червоно-чорні прапори, яскраві гасла, символіку України. Як світились гордістю та повагою тисячі очей українців, для яких цей день був справді святковим. "Слава Україні!" - "Героям Слава!"

Звичайно, найбільше ми чекали концерту в Палаці Україна, який розпочався з серйозних заходів безпеки, але ми мужньо їх подолали:) Як би мені хотілось передати атмосферу цього вечора, щоб у кожному з нас ще більше загорілося полум'я патріотизму та любові до рідного народу. "… про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України!" і тисячі людей аплодують Президенту України, ветерани УПА зі сльозами на очах радіють, що через стільки десятків років їх командира посмертно та все ж визнано на найвищому державному рівні як Героя, борця за нашу незалежність.

А як ми раділи, коли юні сумівці вручали квіти ветеранам та брали участь у окремих сценах концерту!..

Так ми святкували. Прощались з нічним недільним Києвом і повертались у рідненький Львів. Скільки ще попереду такий дат, ювілеїв, які будуть святкуватись (ми сподіваємось) на загальнодержавному рівні. Але з кожним роком разом з нами все менше Героїв, які зараз старенькими дідусями та бабусями згадують страшні часи, коли не було волі, не було того, що маємо ми і що здобуто такою важкою ціною. Бережімо те, що є зараз, в цю мить! Шануймо тих, хто ще живий поміж нас! І пам'ятаймо тих, кого нема!

Честь України - Готов Боронити!!!

Подр. Мар'яна Біль