Хоча наша поїздка планувалась швидше і зголошених учасників було десь близько 30-ти, нарциси нагло не хотіли розквітати, тому довелось відкладати подорож декілька разів, а бажаючих їхати все меншало. Та п'ятеро сміливців все ж таки дочекались...

У суботу ввечері, 13 травня, представники Львівського осередку в кількості 5 осіб вирушили у дорогу...

Недільний ранок зустрів нас пекучим сонцем у Хусті. Висівши з потяга ми рушили на пошуки транспорту. До Долини нарцисів від хустського вокзалу десь зо 5-6 кілометрів, звичайно натренованому у карпатах сумівському організму ця дорога зайняла б трохи більше години пішки, та змордовані після виснажливої ночі у "Закарпатському експресі": ми прагнули продовжити подорож з комфортом. І ось, місцевий вуйко-льотчик, запропонував нам долетіти туди на його літакобусі всього за гривень 50!!!, мовляв далеко та й пішки до завтра не дойдете... ми не здались, до нас приєднались ще троє дівчат зі Львова і ми вирушили піхотою. Та вуйко-таксист не відстав, зате ціну скинув до 20 грн. (вгадайте хто торгувався?:) - ну за 8 людей то по-людськи ...ПОЇХАЛИ!

Досхочу нафографувавшись серед нарцисів, намилувавшись незрівнянними краєвидами ми рушили далі...

Хустський замок - нагадав мені фільм жахів: дорога на гору через старий цвинтар, незвичні звуки та запахи, підозріла темрява у лісі... Ось ми і на вершині - перед нами залишки колись величавого замку, несамовитий краєвид на місто Хуст, Тису та Карпати . . .

Наступним пунктом подорожі було Мукачево, куди ми домчали, за годину на таксі за 50 гривень (80 км.) - вгадайте знов хто торгувався:)


Мукачево це не тільки замок Паланок - це кришталево чиста річка Латориця, що протікає майже у самісінькому центрі міста, це гарні будиночки та цікаві люди...

Краєвид зі замкової гори фантастичний - уся закарпатська низовина як на долоні, можна побачити і Ужгород, і Чоп, і навіть Угорщину та Словаччину... Полазивши у підземеллях та потаємних кімнатах Паланку ми ще трохи походили по центру міста та вирушили в Ужгород.


При в'їзді до міста є знаменита на всю Україну корчма - "Деца у нотаря", оминути її ми звичайно не змогли (рекомендую спробувати - бограч)... Що було далі? Далі був Ужгородський замок, вечірнє місто, красень вокзал і поїзд додому...