БОГ І УКРАЇНА - ГАСЛО І ДОРОГОВКАЗ
СУМ був створений на двох важних людських засадах — це віра в Бога та гордість свого походження. Для українців або людей українського походження це значить - признання християнства та незабуття про землю наших предків — Україну.
Бог створив людство й увесь світ - всесвіт. Бог також створив Україну та українських людей. Україна є місцем народження наших дідів і бабусів, хоч для деяких з нас, ані наші баби, ані діди народилися в Україні - а може в бувші Югославії, або в Англії, або навіть в Австралії, але колись їхні прадіди там народилися. Тому, що ми віримо в Бога, ми повинні жити за Його заповідями. Це значить, що ми не тільки повинні думати про себе чи про те, що мама і тато нам куплять чи дадуть, але також про родину, ближнього і взагалі про других.
ЗНАННЯ - ДУХОВА СИЛА І ЗБРОЯ
Знання дає нам засоби на розв’язання складних проблем у щоденному житті. Здобуваючи знання людина творить сильну основу на якій можна будувати філософію життя і погляди на світ. Треба також поглиблювати знання про себе - це поможе нам у наші поведінці та у нашому відношенні до других. Через знання людина може пізнати досягнення інших людей і народів. Воно дає нам можливість глибше зрозуміти український нарід. Вороги України через багато років спотворили нашу історію і поширювали про Українців велику неправду, бо переписували нашу історію, культуру, яку вони назвали їхньою, і.т.п. Ми можемо це виправити через наше знання історії, культури - бо треба вчитися і багато читати і прислухатися до старших і до книжок.
ІДЕЯЛІСТИЧНИЙ СВІТОГЛЯД
СУМ плекає духові вартості, а не матеріялістичні. Це означає вірити в те, що людина має душу і, що людині дано розум і волю свобідно вибирати дорогу в даній ситуації. Такий світогляд каже, що людина - є частиною людьської спільноти, в якій, першою клітиною є родина.
В ідеялістичному розумінні нація є найвищою спільнотою людей, зв’язана спільним походженням, культурою й традиціями.
ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО
Це є одна з найвищих вартостей Християнства. Без цього поняття люди не відрізнялися би від звірят. Були би неможливі, ані дружба людей, ані життя спільнот і народів, бо не були би основи на яких, таке життя може розвиватися, тільки вічна боротьба і страх, а через це тільки примітивне існування.
Треба мати братерські почування - любов, бажання допомогти, зробити приємність комусь, навіть обороняти в потребі своїх рідних братів і сестер, друзів сумівської родини і поза сумівською родиною, а це значить сусідських дітей, друзів в школі і.т.п.
ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ
Україна є місцем народження наших предків - прадідів, дідів та бабусів, може навіть мами або тата. Помимо того, що більшість з нас не народилися в Україні ми можемо пізнати Україну і навіть чутися близькі до неї, тому, що ми може вже там їздили, або хоч чули багато і вчилися про Україну. Ми тільки мусимо хотіти довідатися щось про ню. Ніхто не може змусити чи накидати вам почуття приналежности вашої, тобто почуття до України чи вашої індентичности. Це все залежить від вас самих.
Немає причини чому ми не повинні бути гордими з нашого походження. Не лише їсти українські страви, співати українські пісні, а також треба підтримувати Україну. Як? Ми повинні думати не тільки про себе, а про щось більшого - про 'ми', тобто, про українську спільноту - ходити на українську Службу Божу, ходити до Української школи, брати участь у хорах, народних танцях, в концертах, відвідувати старших. Чому? Щоб краще зрозуміти себе і чому ми живемо на цьому світі.
ВІРА, БАДЬОРІСТЬ і ОПТИМІЗМ
Принцип віри є дуже важний у християнському зрозумінню, тому, що через нашу віру в Бога ми показуємо, що не все на світі можливо вияснити лише логікою. Дещо треба вірити без знання. Людина, яка вірить, має чи ноцить в собі великий скарб.
Ваша духовість повинна включати бадьорість та оптимізм, тому, що разом із вірою вони дають силу, яка може перемогти найбільші перешкоди особистого та спільного життя людини.
СВІДОМІСТЬ ОБОВ'ЯЗКУ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Більшість людей є залежні одні від одного. Це є частина людскости. Сумівці повинні тоді розуміти чому обов’язки та відповідальнiсть перед Богом, родиною, другими людьми, нашими приятелями і навіть перед українською суспільнотою, є дуже важні. Ми не повинні спихати наші обов'язки на других почерез лінивство або байдужість. Як дорослі або доростаючі дорослі люди ми не повинні тільки виконувати наші обов'язки, тому, що хтось нам наказує, а тому, що ми розуміємо, що кожен з нас є важний у ті справі і хтось мусить взяти на себе відповідальність та виконати обов'язки, щоби показати любов до ближнього.
