ВСТУП
Про початки та діяльність СУМ-у в Україні знаємо найбільше із матеріялів судового процесу, який відбувся над його основоположниками у 1930 р. Ці інформації доповнили деякі колишні члени СУМ-у, між ними сестра основоположника СУМ-у Миколи Павлушкова - Наталія Павлушкова.
Перша організаційна зустріч в справі творення підпільної організації молоді відбулася прикінці травня 1925 у Києві. Після різних розмов з Сергієм Єфремовим та Володимиром Дурдуківським, Микола Павлушков 21 -літний студент, вибрав назву та програму нової організації - Спілки Української Молоді.
Тоді було постановлено, що СУМ буде широкою підпільною організацією з метою об'єднати всіх молодих українців які визнають потребу конечність існування самостійної України, й які бажають і є готові боротися за цю ідею.
ІСТОРИЧНЕ ТЛО
Після упадку царської Росії, підчас Большевицької Революції, в роках 1917-20 український нарід використав цю нагоду для відбудови державности і 22 січня 1918 проголосив свою незалежність.
Дуже активними у відбудові були учні середніх шкіл. Важливим відтинком діяльности молоді була допомога українському урядові у проведенні освідомлюючої праці серед народу, насамперед серед військовиків та селян яких баламутили большевики з кличами про хліборобську перемогу. Українські соціялісти уважали большевиків за братів і вплинули на уряд, щоби той позбувся своєї української армії кажучи, що большевики охоронять нас коли буде потрібно.
Патрійотичні українські учні роздавали листівки та памфлєти, які вказували на цілі українського визвольного руху, вели розмови і малювали афіші які закликали колишніх вояків і молодих мужчин голоситися до українського війська і воювати в обороні рідної держави замість комуністичних ідей.
У серпні 1917 в Києві відбулося свято Молоді під час якого молодь присягнула бути завжди вірною Україні. Цю вірність молодь підтвердила, коли у січні 1918 на Київ наступили большевики з Росії. Учні старших кляс ІІ-ої української гімназії ім. Кирило-Митодіївського Братства повним складом вступили до студентського Курення і брали участь у бою під Крутами 29-ого січня 1918, де багато їх згинуло. Учні інших середніх шкіл допомагали українським військовикам в Києві, де кілька днів після проголошення незалежности вибухло большевицьке повстання проти українського уряду. Хлопці і дівчата переносили вістки між військовими частинами та опікувались пораненими вояками.
Студенти мусіли припинити діяльність коли Україну зайняли москалі, але було ясно як і старшим так і молодшим національно свідомим українцям, що є конечність дії серед молоді. Для того, щоб впливати на молодь і поза школою, большевики створили КОМСОМОЛ (Комуністичну Спілку Молоді). Комсомол впоював у молодь страшну ненавість до всього некомуністичного. Наприклад - комсомольці приймали участь у протирелігійних парадах на яких перебиралися за священників, єпископів і монахинь, чи постатей з Євангелії і
поганими вигуками та співами осмішували та зневажили християнські вірування та церковні звичаї. Такі паради організувалися головно під час великих свят в часі церковних відправ.
У школах комсомольці мали завдання витиснути усіх патрійотично наставлених учнів із проводу шкільних товариств і відстрашити їх від будьякої дії. Комсомол наставляв своїх членів бути вухами большевицької влади - підслуховувати всякі розмови і приглядатися діям молоді, щоб відтак доносити на них.
На жаль до Комсомолу почало вступати велике число молоді, бо членство у ньому давало багато вигод і привілеїв. Наприклад без рекомендації Комсомолу часто не можна було дістатися до вищої школи чи здобути добру професійну посаду.
РОЗВИТОК СУМ-у В УКРАЇНІ
Основоположником СУМ-у був молодий студент Микола Павлушков. Після смерти батька, Микола із своєю сестрою перейшли на помешкання свого вуйка - професора Сергія Єфремова, і виховувалися у глибоко патрійотичні атмосфері дому. Сергій був визначним науковцем і знаменитим знавцем української літератури. Володимир Дурдуківський, другий основоположник СУМ-у також там мешкав. Він був визначним українським педагогом, директором Гімназії ім Шевченка, школа яка виховувала дітей у патрійотичній атмосфері на свідомих українців.
Проф Єфремов не раз говорив Павлушкові про потребу організувати студентську молодь і вказував йому на те, що неорганізоване студентство, не зважаючи на свою чисельність, не віддігравало жодної ролі у житті шкіл а спеціально в опозиції комсомольців по школах. По вищих школах вчилося багато студентів що вийшли із школи Дурдуківського та були виховані в національному дусі, що могли стати противниками большевицької ідеї. Треба їх тільки з'організувати.
У травні 1925, у Києві Павлушков оформив програму СУМ-у в якій зазначано, що СУМ буде широкою підпільною організацією з метою об'єднати всіх молодих українців які визнавали потребу самостійности України й які готові боротися за неї. Це мала бути систематична боротьба яка би поступово розвинулась у широку національну революцію проти большевицької влади в Україні. Для досягнення цеї мети члени СУМ мали перш за все поширити організацію, приєднюючи до неї якнайбільше число юнацтва з твердим політичним переконанням і які були здатні вести самостійну політичну роботу в тяжких і дуже небезпечних умовах підпілля та конспірації.
Хоч програма СУМ-у була базована на принципах демократичних, для збереження строгої таємності організації, рішено організувати СУМ на базі системи п'ятірок. Згідно цієї системи кожний член першого гуртка мав з'організувати таємну групу п'ятьох нових членів, які незнали би про жодних других членів поза своїм колом. Навіть у своїй пятірці члени мали працювати під псевдами і тим самим не знали справжнє ім'я других членів.
Перша п'ятірка стала Центральним Бюром СУМ-у і керувала працею організації. Перші члени СУМ-у були Борис Матушевський, Діодор Бобиря, Григорій Слободяник, Петро Нечитайло і Юрко Виноградов.
Члени СУМ-у займалися передрукованням те переписуванням патрійотичної літератури, ії розповсюджували серед молоді та громади. Крім цього праця
