Зустрілися 30-о нас при сумівські домівці, біля нашої церкви, ранком в четвер 4-го жовтня, приготовленні до поїздки. Рушили разом в конвой 10 авт, зформувались, авто за авто, більшість яких мали човна причіпленні до себе.. Їхали ми на північ Вікторії, до північного кордону напрям міста Ечука (Echuca), над рікою Марі (Murray River), де винаймили додаткові човна. Після приблизно триста кілометрів до Ечуки , ми доїзджали ще п’ятдесят кілометрів до Барма Штат Парк (Barmah State Park), де по вечері, ватрі і співах, ми переночували першу ніч у шатрах в Австралійсжкому буші.

На другий день прогульки, побудили нас досвіту, і ми завезли 10 човен тридцять кілометрів далі над Марі Ріва до Тісл Бенд (Thistle Bend). Тут спустили човна у ріку, розділили учасників по човнах – за деякі човна відповідали родичі а деякі юнацтво, багато з котрих недавно отримали право їзди на керування моторованного човна. Під теплим сонцем, тридцять кілометрів обережно моторували в напрям Ечука. Бо посуха, ріка низька і часто втрафляли у девра у воді. Під вечером заїхали назад до табору де першу ніч ми ночували.

На третий день, знов дуже рано поставали, розібрали шатра, все знарядя запакували у човна, і далі прямували човнами рікою, ще тридцять кілометрів блище до Ечука. По дорозі наші провідники друзі Марко Ткачук і Павло Базалицький, вияснювали нам наше положення, і пляниували де будемо ставати на обід, і де будемо вечером таборувати, уживаючи топографічні мапи і систему ҐПС (GPS). Ще перед табором юнацтво мало гутірку про картографію і ужитку ҐПС і де ми всі плянували деталі подорожі.

Около обіду несподівана дія - доплив до нас поліцай на джет-скі і сказав нам що реґата почалася, і що ми мушимо на берег почикати поки вона перейде. Ще до того, що ми можемо бути затримані від 4 до 5 годин. За короткий час доплив човен з написом ‘ріка закрита’, а за ним через три-чверти години переплили понад сто каюківа за ними знов човен з написом ‘ріка відкрита’. За цей час ми добре пообідали і знов вирушили по річі. Під вечером ми зупинилися на довгі пляжі, юнацвтво ставили шатра над самою водою, а родичі на горбком над нами. Деякі ловили рибу (пробували), деякі відпочивали під велечезними Ріва Ред Ґамз (River Red Gums) a деякі пливали. Розпалили ми вечером вогонь і смажили родичі нам бар-бе-кю.

На четвертий день, ми твердо спали коли дуже рано, один з родичів запалив моторованну пилку різати палево для вогню – це нас скоро збудило. Знову розібрали ми табір, все в човна запакували і виїхали останних 20 кілометрів до Ечуки.

Це була дуже приємна прогулька.. Залишилися мені гарні спогадки наших зайнять. Ми ловили риби, прямували човна, пливали, співали, досліджували на мапах наш проґрес, постійно обминали падані дерев в річі, варили собі їсти, їли, говорили між собою, сміялись, а дні гарно теплі...... мірали ріку - від 20 м до 50м широка, переважно від півтора до два метрів глибока, а деколи аж до пять метрів глибока)..

По дорозі додому, говорили ми про спільний Крайовий Табір Молоді при кінці року. Та допитувалися провідників про снігову мандрівку котру плянують на 2008, та і про пляновану туру України в 2009, до котрої вже зголосилося понад 50 дітей і родичів з нашої спільноти в Джілонґ. Маямо на що надіятися.