В середу, 15-го жовтня 1959 року, в Мюнхені, Німечинні, впав, жертвою скритого вбивста, Степан Бандера.

Смерть постала Степана Бандеру на сходах дому. Покійний залишив у великому смутку, дружину Ярославу і троє дітей – Наталку, Андрія та Олександру.

Вістку про вбивство славної пам”яті Стенана Бандери, передала вся преся вільного світу.

Наступного дня, Провід Закордонних Частин ОУН, повідомив про трагічну подію, і проголосив жалобу. Жалоба тривала два місяці – від 15-го жовтня до 15-го грудня 1959 року.

Смерть Провідника, ізрушило українське поселення на цім терені. Я добре пам’ятаю, як члени Спілки Української Молоді та учені Рідної Української Школи в Квінбіян , вислали глибоке співчуття Пані Бандері, та одержали від Них картку подяку.

В книжці “В Бивці Бандери Перед Судом”, на сторінках 508-509, поміж “Висловами Співчуття”, є список від “Учнів І, ІІ і ІІІ клаяси Рідної Школи та СУМ у Квінбіян Австралії”.

В 1-го листопада 1959 року в ремо-католицькій церкві Святого Грегорія в Квінбіяні , бл. пам. о. Дячишин відправив панахиду над символічною могилою, над яку делеґації численних українських установ, склали вінки. Після панахиди бл. пам. о. Дячишин виголосив глибоку і сумну проповідь.

І так 50-років після того трагічноно дня, в неділю 18-го жовтня 2009 року, сумівці Осередок СУМ ім. Полк. Євгена Коновальця Канберра-Квінбіян знова зійшлися відзначити цю сумну подію.

Ми пребули до церкви Святого Архистратига Михаїла в Квінбіябі щоб відати честь і пошану, Великому Синові Ураїнського народу, славної пам”яті Степанові Бандері.

Всеч. Отець Парох, Олег Стефаниший відправили урочисту Святу Літургію та Панахуду в пам’яті Степанові Бандері, а молодший юнак Маркіан Стефанишин служив

Сумівці пребули в одностроях та з Сумівським Прапором та Українськин прапором, та підчас Панахиди тремали почесну Стійку.

Стенан Бандера залишається для українського народу, символом револційної, безкомпромісності.