CYMnet Logo CYMnet Banner
News/Home
About CYM
Archives
Help
Other CYM Sites
For Sumivtsi Only
Цей сайт Англійською Слово про Військо
(до 65-ліття Української Повстанської Армії)

За потоптану честь України,
За поганьблену землю свою,
Ми йдемо, щоб підняти з руїни
Українську державу нову.
       (Повстанська пісня)

Нема у сучасному світі держави, окрім міні-держав, яка б не мала власної армії, власного війська. Військові бюджети становлять поважну, а іноді – найбільшу частину державного бюджету. Часто це може бути приховано за іншими статтями видатків, бо хоч чисельність армій подекуди зменшується, однак новітні військові технології, навчання та утримання військового персоналу на високому рівні вимагають великих коштів. І все це діється в часі, коли всі і кругом говорять про мир. Клич Ліги Націй “Хочеш миру – готуйсь до війни” зовсім не втратив своєї актуальності.

Єдиним завданням кожної армії є захист національних інтересів держави, незалежно, звідки б загроза не наступала – на кордоні перед чужим вторгненням чи далеко поза границею, чи в самій державі. Національні інтереси розуміються багатогранно і охоплюють широкий букет – політичний, економічний та інші. Виходячи з цього треба сказати, що армія, в силу свого єства, є гарантом самого існування держави, а отже – державотворчою силою. Незаперечна державотворча роль армії і в ході визвольних війн колоніальних народів, і у воєнному стані, коли їй надається вся повнота влади. Це випливає з самого устрою армії. Тому власне таку велику увагу і турботу приділяють уряди своїм військовим збройним силам. Як уже згадувалося, вирішальну державотворчу роль армія відіграє в ході боротьби за державність колоніальних народів. Можна сказати, що майже всі поневолені народи свою незалежність вибороли збройно. Армія творила основи їх державності. Це відноситься і до виникнення держави США, і до поневолених народів Африки чи Європи.

Цей вступ потрібен, щоб краще зрозуміти чому і як творилися збройні відділи українського війська в ХХ ст. – Українська Повстанча Армія 1. Був це закономірний політичний процес в ході змагань за Українську державу.

Можна з певністю сказати, що по поразці Визвольних змагань 1917-21 рр., єдиною українською політичною організацією, яка розуміла потребу і роль армії в процесі змагань за державність, була ОУН. В її організаційній структурі була військова референтура, яка займалася підготовкою військових кадрів, а кожен член мусив пройти підстаршинський вишкіл, вивчити тактику партизанської війни тощо. Немала роль приділялась усвідомленню членством і суспільством питання абсолютної потреби і значення власної армії в боротьбі за державність, в її становленні й утвердженні. Такий підхід до визвольної концепції допоміг нам у тяжких умовах війни створити в підпіллі військові відділи. Треба пам’ятати, що перші військові відділи були сформовані майже виключно із членів ОУН, члени організували перші т.зв. кущові самооборонні відділи, оунівці йшли першими до бою з окупантами і перші гинули.

Може постати питання: чому військові відділи зразу не називались Українською Повстанчою Армією, адже традиція була ще з двадцятих років? Справа, як здається, зовсім зрозуміла. Кожен озброєний підрозділ є військовою одиницею, але не кожен такий підрозділ відразу стає повстанчим. Він стає ним тоді, коли піднімається до чинного бою проти ворогів. А армією стає тоді, коли створюється вже військова структура на засадах регулярної армії з усіма її атрибутами і коли чисельний стан відповідає цій вимозі. Так власне було тоді. Не можна було називати, наприклад, повстанчою армією українську міліцію, як дехто хотів і ще тепер наполягає, бо вона нею не була. Вона використовувалась подекуди для військового вишколу і то тільки до певного часу.

У Рівному в липні 1941 року був створений І-й курінь українського війська ім. Холодного Яру. Його командиром став Сергій Качинський-Остап, а вишкільним – полковник Ступницький. Був це вишкільний курінь, який 27 липня склав присягу на вірність Україні і невдовзі перейшов у підпілля. І так починалось у багатьох регіонах України.

Отримавши бойове хрещення у боях з окупантами і осягнувши відповідній чисельний стан окремих військових відділів та опанувавши певну територію, Провід ОУН покликав до життя Українську Повстанчу Армію зо всіма її службами: вишкільною, розвідки, господарчою, медичною та іншими, і, очевидно, ГВШ. Чому, власне, Провід ОУН? Бо тоді не було у нас іншої політичної сили, яка б могла схвалити таке рішення. Це історичне рішення і завдання випало на долю ОУН!

Першим Командиром УПА став Дмитро Клячківський – „Клим Савур”, він же провідник ОУН ПЗУЗ „Охрім”, „Білаш” (від серпня 1943 року – в.о Командира УПА). Все творилось в ході боротьби з нападниками і в силу наших можливостей та потреби в тій тяжкій воєнній ситуації. Іншими словами – творення УПА було процесом у часі. Адже зрозуміло, що навіть одного військового відділу, здатного до бою, не можна створити за один день.

Тоді постає питання: чому день УПА відзначаємо 14 жовтня? Це є дата символічна, прийнята УГВР, українським підпільним парламентом вже у 1946 р. Хоч 14 жовтня 1942 року мав місце малознаний факт. Сидор-Шелест, який перебував тоді при Проводі ОУН ПЗУЗ, отримав наказ Проводу розпочати всенародний відкритий збройний виступ проти окупантів. Але був це просто збіг обставин.

Як згадувалось на початку статті, армія у кожній державі, а в ході визвольних змагань зокрема, є також державотворчою силою. Нею була також і УПА. Зі створенням Воєнних Округ (до того були “групи”) УПА стала уособленням державного устрою Української підпільної держави 2, який можна порівняти до устрою часів Гетьманщини. Її іменем видавались не лише воєнні накази, але і розпорядження суто державного значення. І так було по всій території до часу створення УГВР, українського підпільного парламенту 3і її Секретаріату – підпільного Українського уряду. Це питання досі лишається майже недосліджене нашими істориками. Вони зосереджуються виключно на бойових діях УПА. Згадуючи командувача УПА Романа Шухевича не треба забувати, що він був також Головою Секретаріату УГВР, тобто - прем’єром Уряду Української держави 4. Отже, УПА була українським військом, додаймо – одиноким українським військом, яке тоді боролося за відновлення Української Незалежної держави – УССД. Одночасно УПА була уособленням Української держави, бо для того вона і була створена. Все інше було похідним від цього. Безперечно, УПА захищала народ від грабежів окупантів та їхніх помічників, захищала від депортації до Німеччини і в Росію та Польщу. Їй завдячуємо, що полякам не вдалось “остаточно розв’язати українське питання”, московським большовикам не вдалось зовсім викорінити в нашому народі українську ідею, ідею української державності, німці не змогли загнати нас у гетто, румуни і мадяри не зреалізували своїх великодержавних намірів коштом наших земель. Боротьба в’язнів-упівців у таборах у п’ятдесятих роках ХХ ст. потрясла і захитала цілу систему ГУЛАГу в СССР і дала можливість звільнення десятків тисяч в’язнів. Але пам’ятаймо – метою змагань УПА була боротьба за Українську Незалежну державу – УССД. І ще не забуваймо, що Українську Повстанчу Армію створила Організація Українських Націоналістів (бандерівців), і зробімо відповідні висновки для наших дій в змаганнях за побудову і утвердження української державності. Це наше історичне завдання.

P.S. Цього року припадає ще одна річниця, яка у великій мірі стала причиною, хоч і опосередковано, польсько-українського збройного конфлікту на західних українських землях – 65-ліття саботажної акції Армії Крайової “Вахляж”.

5 лютого 1942 р. Начальний Вождь польських збройних сил ген. Владислав Сікорський вислав до ген. Стефана Ровецького депешу № 499: “Каліна. В зв’язку з ситуацією на східному фронті бажано максимально утруднювати транспортні можливості німців. В зв’язку з тим НВ наказує посилення саботажевої акції в районі вузлів: Волковийськ - Барановичі - Брест - Жабинка - Здолбунів - Львів - Красне. Корінні польські терени ощаджуйте.” “Хан” , “Вєжба” 5. Ця акція, що мала криптонім “Вахляж” (Віяло), коштувала українцям великих жертв. За кожну акцію саботажу німці мстилися українському населенню: розстрілювали заручників, палили українські села. Як стає зрозумілим із згаданої депеші, саботажі Армія Крайова проводила так, щоб сліди, підозріння та відповідальність падали на українців. Час нашим історикам дослідили й це питання.

- Дмитро Депортований (Київ))

1 Тоді писалось “повстанча”, а не повстанська.
2 Термін “підпільна держава” вживали й інші поневолені народи в роки війни, напр., Польща.
3 “Підпільні парламенти” існували в багатьох країнах.
4 Наголошуємо на титулі прем’єр, бо це сьогодні загальноприйняте і зрозуміле, а “секретар” асоціюється з іншим поняттям.
5 Польський текст: „Kalina. W zwiazku z sytuacja na froncie wschodnim pozadane utrudnienie mozliwosci transportowych niemieckich. W zwiazku z powyzszym NW poleca wzmozenie akcji sabotazowej w rejonie wezlow: Wolkowyjsk-Baranowicze-Brzesc-Zdolbunow-Lwow-Rrasne. Tereny rdzennie polskie oszczedzajcie.” „CHAN” . „Wierzba”/ .(NW - Wodz Naczelny).


Якщо хочете почитати на цю тему більше, рекомендуємо:

Вікіпедія про Українську Повстанську Армію
http://uk.wikipedia.org/wiki/УПА

Літопис УПА
http://www.litopysupa.com

ОУН-УПА.org
http://oun-upa.org.ua/main/

Поштові листівки УПА
http://ov.ottawa-litopys.org/poshtivkyupa/

Новини | Про СУМ | Архів | Довідник | СУМівські Cайти |
Електронна Пошта | Сторінка Виховників | Крилаті |
Легальне | Приватна інформація | Пишіть нам

Copyright © 1999-2019 Спілка Української Молоді. Всі права застережено.