У п'ятницю, 30 Червня, СУМ Америки оплакував втрату одного з своїх найбільш відданих і довголітніх членів - друга Ярослава Петрика. Він відійшов у вічність на сумівській оселі в Елленвіл, Нью-Йорк, - місці, яке вважав своїм другим домом, де він завжди був готовий допомагати і де він зустрічав багато сумівців з усього світу.
У 1940-х друг Ярослав був активним членом Пласту в Австрії. У 1950-му він приїхав з дружиною Іриною і дочкою Орисею до Сполучених Штатів, оселившись спочатку в Нью-Йорку, а пізніше переїхав з сім'єю в Пассейк, Нью-Джерзі. У 1951-му він став членом СУМ, брав активну участь в організуванні 4-го Відділу Юнацтва в США і став першим головою Осередку СУМ в Пассейку. Окрім сумівської праці в Пассейку, він багато років був активним на всеамериканському рівні, будучи членом КУ СУМ в Америці (Спортовий Референт) і комендантом багатьох сумівських таборів в Еллевіл - відпочинкових, спортових та вишкільних. Друг Ярослав найчастіше долучався до спортових таборів, де він найбільше любив футбол. Його улюблений вислів: "Нема ліпшого спорту, як копаний м'яч!"
Друг Ярослав був активним не тільки в СУМ, але також і в багатьох інших українських організаціях та у американських працедавців. Його послужний список складається з наступного:
Український Народний Дім в Пассейку, Н.Дж. - голова впродовж 40 років (займав цю посаду до дня, коли він відійшов у вічність)
УСЦАК (Українська Спортова Централя Америки та Канади) - активний член протягом 40 років (1955 - 1995)
Федеральна Кредитова Спілка "Самопоміч", Пассейк, Н.Дж., - був одним із засновників першого відділу кредитівки і був також її першим головою.
Український Братський Союз - активний член протягом декількох років.
Міська Рада Пассейку, - працював Головним Креслярем від 1971 до 1986, звільнившись у віці 70-ти років.
У 1995-му він зміг здійснити мрію, якої ніколи не сподівався. Він повернувся на Вільну Україну і відвідав своє рідне місто Золочів. Місцеві люди ніколи не забудуть його приїзду, під час якого він промовляв до громади з понад тисячі осіб із
Золочева та сусідніх сіл. Друг Ярослав розповідав тоді про пережиття і боротьбу, через які пройшов він і його сім'я, відколи він залишив Золочів. Найбільш пам'ятним у цій промові було те, як він показав усім присутнім український прапор, який він таємно вивіз з України 50 років тому. Мирослава Бабінська із Золочева написала листа до друга Ярослава, описуючи позитивний вплив його візиту в Україну.
Втрата друга Ярослава відчутна те тільки сумівцям, але й кожному, хто знав його як друга і наставника. Він залишив люблячу дружину Ірину, 60-ліття одруження з якою минуло у квітні ц.р., і яка завжди багато допомагала йому та його активній праці в Українській громаді; дочка і зять Орися та Іван Чучак; двоє онуків Наталка і Роман Чучак; брат Богдан і сестра Іванка Костишин.
