Учасники цьогорічного Вишкільного Табору під назвою "Віра у Власні Сили" ім. Степана Бандери в Елленвіл, Нью Йорк, мали рідкісну нагоду побачити і послухати те, чого ще не бачили, не чули і навіть не сподівалися! Оселю СУМ відвідав довголітній сумівець з міста Нью-Йорку Павло Данилів, який вже роками виробляє у своїй домашній "фабриці" музичні інструменти різного роду. Почувши, що діє вишкільний табір молодих сумівців, які готуються стати майбутніми провідниками і виховниками Спілки Української Молоді, пан Данилів погодився дати гутірку і показати свою роботу вишкільникам. А музичні інструменти, які представив гість таборовикам - це дійсно унікальні твори талановитого творця. Хоч назви і загальні відомості про представлені інструменти були знані глядачам, їх фізичні характеристики були великою і цікавою несподіванкою.

Почав свою гутірку гість з Нью-Йорку коротенькою мелодією, яку заграв на сопілці (бо не тільки вміє виробляти інструменти, але й фахово грати на них). Ця сопілка була зроблена не з дерева, а з короткого шматка простої пластмасової будівельної листви (moulding), яку пан Данилів знайшов в смітнику на вулиці в Нью Йорку. Раніше, того ж тижня, пан Данилів заграв на цій сопілці в дуеті з Богданою Волянською, таборовим викладачем музики і співу. Пані Волянська свою половину дуету відіграла на другій сопілці, яку пан Данилів виробив з відломленої ніжки металевого крісла.

Хоч ці інструменти зроблені з незвичайних матеріалів, вони мають дуже високу якість, і їхні музичні інтонації дуже приємні. Та вистава сопілок на цім не скінчилася, бо таборовики також мали нагоду побачити сопілки зроблені з різьбленої дерев'яної гуцульської файки. Далі пан Данилів показав і заграв на інструменті, зробленому з палиці, на яку старша особа, ідучи, може спиратися, або, обертаючи палицю, і, дмухаючи у нижню частину - для гри на сопілці! Тому, кому не вистачає одного інструмента, підійде подвійна (паралельна) сопілка, на якій пан Данилів сам заграв дві частини дуету. А тому, хто захоче ще більшої розваги, стане в пригоді потрійна сопілка. Тут одна сопілка дає постійну незмінну інтонацію а на інших двох музикант грає дует. Для спортовців пан Данилів витягнув тенісну ракетку, яка нічим не відрізнялася від будь-якої іншої, хіба що тим, що, подувши їй в один кінець, почуєте солодкі ноти! В більш "українському" стилі, пан Данилів представив мініатюрну бандуру, яка довкола обведена трубкою, і є не тільки бандурою, але й сопілкою! А для мам і кухарів - товкачка до бараболі, якою можна в обід потовкти картоплю для свого чоловіка, а увечері можна йому заграти чарівні мелодії. Пан Данилів має десятки сопілок різного роду, різних видів, які змайстрував з різних матеріалів - чи з старих частин, чи з матеріалів, що інші би вважали непотрібними або нецінними.

Улюбленим інструментом пана Даниліва є дримба. Коли він пішов на пенсію, то почав робити різні експерименти з виробництвом дримб, намагаючись дійти до досконалості. Бувши в Україні і почувши багатьох музикантів, які грали на дримбах, і, знаючи, що "нема легшого інструмента на якому можна скоро навчитися грати", Павло Данилів хотів створити музичний ансамбль дримбарів в Америці. Віримо, що в майбутньому це бажання ще здійсниться! Сміючись, згадував, що він не раз бачив на телебаченні американських ковбоїв, що грали на дримбі (але ковбої зовсім інакше грають на цьому інструменті - відвертають дротика пальцем від себе, замість того, щоб тягнути його до себе, як то є в українському стилі). І не вистачає мати дримбу звичайних розмірів, бо пан Данилів також виробляє дримби розміром майже такої величини, як тенісова ракетка! Також слід згадати і про дримбу, яка має чотири різні інтонації коли граєте на чотирьох її сторонах...