Людмила Юрченко: «А ще я бачу „Крилаті”, які виростуть чисельно і їх читатимуть у кожній хаті» Триває передплатна кампанія на 2009 рік дитячого пригодницького журналу «Крилаті» - захоплюючого та барвистого видання, ініційованого нашою організацією. Хто ж його творить? Як? Навіщо? Відповіді на ці та інші «чомучки» - у розмові з «душею» часопису, а саме - його головним редактором, «крилатою» подругою Людмилою Юрченко.

Як виникла ідея дати нове життя «Крилатим» як дитячому журналу?

Сучасна ситуація із дитячими періодичними виданнями в Україні не дуже оптимістична. Адже якщо і є серед них є україномовні журнали, то вони розважальні, розвиваючі, пізнавальні, але аж ніяк не виховні. Одне із завдань преси – формувати громадську думку та свідомість. Дитяча преса у цьому питанні не є винятком, адже людина починає формуватися з дитинства. Що посієш у неї – те потім і виросте. А сумівські ідеали – Бог і Україна – саме те поєднання, без якого не виховати свідомого українського громадянина. Таке завдання ставив і ставить перед собою журнал „Крилаті”. Проте суто організаційний проект мав обмежене коло читачів – лише члени СУМу. Сумівське юнацтво на сходинах, на таборах, у родинах може отримувати певне виховання, мати сформоване ставлення до деяких речей, які зараз є розмінною монетою для багатьох політиків (маю на увазі усі питання в національній площині - від української мови починаючи і визнанням УПА закінчуючи). Я ще не зустрічала дитячих журналів, де би ці питання не просто зачіпалися, але і позитивно розкривалися. Тому таке видання зараз дуже на часі в українському суспільстві. Щодо ідеї, то вона виникла не так у мене, як у подруги Віри і вона "лобіювала" цей проект на світовому рівні. А у мене лише була мрія - ще з першого числа роботи над журналом, коли він був суто організаційним проектом під редакторством Світлани Вербової. Я мріяла, аби колись він став всеукраїнським. Але на той час я навіть уявлення не мала, ні як це зробити, ні як він буде виглядати, ні, тим паче, що саме я буду головним редактором...

Що привело Тебе до того, аби бути головним редактором дитячого пригодницького журналу «Крилаті»?

У мене були ідеї, бачення, як може виглядати журнал, аби бути цікавим для читача. Хотіла, щоб він мав динамічний сюжет, щось на зразок дитячого пригодницького мультсеріалу - діти таке дуже полюбляють. Та і можливість подавати усі "сумівські" теми, заплетені у єдиний сюжет, - це теж був цікавий вихід, аби не було сухо та нудно. От я дуже невпевнено поділилася цими ідеями зі Світланою Вербовою... Перед тим я вже майже 10 років дописувала до „Крилатих” під її редакторством. Ну а далі - так доля розпорядилася. А взагалі,-цей сюжет спочатку задумувався, як пригодницька повість для дітей. Я навіть перші десять сторінок написала, а потім у голові закрутилися ідеї щодо втілення їх у журнальному варіанті. Хоча, може колись „крилаті” друзі таки з’являться на сторінках книги.

Чому вирішили обрати вік дітей саме 6-10 років?

По-перше, тому, що ця ніша в дитячій українській періодиці найменш заповнена. Для цього віку тяжко писати. Адже самими казочками з ними вже не відбудешся, а статті для малечі мало хто пише і мало хто може. До того ж, журнальний формат вимагає стислості та чіткості викладу. Одним словом, задовольнити вимоги редактора є мало сміливців. По-друге: це той вік, коли дитина себе активно починає усвідомлювати суспільною істотою. Якщо раніше великий вплив мали родина і батьки, то в цьому віці - школа і суспільство. Ну і дитяча преса, у якій дитина шукає відповіді на свої питання. Тобто, в цьому віці вони якраз починають розуміти, що є народ, що вони належать до тієї чи іншої національності, що в цього народу є історія, що люди можуть мати ідеали тощо.

Чи планується розширення журналу для інших вікових категорій? Якщо ні, то яка, на Твою думку, альтернатива?

Розширення саме журналу „Крилаті” не планується, наскільки я знаю. Але створення інших проектів, для іншого віку – цілком можливо. Все ж залежить від нас із вами – від сумівців, від нашої активної творчої позиції. Якщо хтось загориться ідеєю відродити „Аванґард”, наприклад, то, чому б ні? Молодь зараз переважно шукає інформацію в Інтернеті, тож можна було би спробувати спочатку створити Інтернет-ресурс, а якщо буде очевидне зацікавлення, то можна пробувати і друкувати. Це як один із варіантів. Але, на мою думку (і, можливо, це так і буде), можна іноді видавати додатки для молодших, або і для трохи старших.

А чи планується вихід проекту за рамки дитячого журналу (книги, газети, дитячі фестивалі)?

Це питання – передусім сумівське – до Видавничої референтури, до Голови КУ СУМ в Україні та СУ СУМ, до кожного сумівця... Адже проект сумівський – і це потрібно пам’ятати кожному. Наприклад, у серії „Бібліотечка „Крилатих” є вже дві книги коміксів, які вийшли завдяки Голові КУ СУМ в Україні др. Святославу Липовецькому. Сподіваюся, що бібліотечка „Крилатих” і далі зростатиме. А щодо фестивалів, то ми беремо в них участь, адже це можливість і нагода зустрітися з потенційним читачем. Також є ідеї випустити диск із піснями, як додаток до журналу, випустити старі числа журналу на електронних носіях. Але це лише у проекті.

Хто входить до творчої команди «Крилатих»?

Теми наступних чисел розробляються спільно з п. Вірою Гайдамакою, п. Світланою Вербовою, п. Нелею Лавриненко, др. Святославом Липовецьким. А також до творчої команди входить Катерина Міщук – художній редактор і дизайнер, Анна Філічева – літературний редактор і коректор, Олена Дзюба – верстальниця. Також частиною команди є всі ті автори та художники, яких ми залучаємо до підготовки журналу. На жаль, сумівців серед них немає.

Чи будь-яка людина може стати дописувачем «Крилатих»?

Всі, хто має руку, ручку і папір та є нашим читачем.

А Твоїм дітям подобаються «Крилаті»?

Олесі подобаються, але молодші ще замалі. Для них треба додаток :)

Якими Ти як Головний редактор бачиш «Крилаті» за 5 років? Вони виростуть?

О! Точно виростуть! Адже наші герої – Тарас, Орися і Назар мусять колись вирости. Якраз через років 5 підросте їхня зміна – Богданка, сестричка Тараса... Відкрию секрет – наступного року в Орисі народиться братик, тож він теж зможе долучитися до нової „крилатої команди”, з’являться інші герої. А сьогоднішні читачі „Крилатих” потребуватимуть іншого продукту, тому, до того часу слід розробити ще один проект. Тож усі до справи! А ще я бачу „Крилаті”, які виростуть чисельно і їх читатимуть у кожній хаті, та ще й щомісяця.

Що Ти порадиш осередкам для збільшення числа передплат журналу?

По-перше, усім виховникам раджу використовувати журнал для підготовки та проведення сходин, адже журнал намагається відображати усі сумівські теми, річниці, народні та релігійні свята. Тож, матеріал можна знайти за різними напрямками. По-друге, якщо кожен сумівець знайде хоч по кілька передплатників, то це вже буде дещо. Ну і те, що деякі осередки роблять – презентації, фестивалі, акції та імпрези із залученням „Крилатих”. Усе це збільшує кількість людей, які дізнаються про журнал. Адже реклама – рушій торгівлі. Але для того, аби зацікавити інших, треба прочитати самому.

 
Розмовляла-списувалася
Подр. Олька Пітулей
(Івано-Франківський осередок)