Мирослава Підгірна: «Для мене СУМ став способом життя» Спілка Української Молоді – організація, що існує в десяти країнах світу. Скрізь, де є СУМ, присутні різноманітні форми діяльності, різне членство, але мета – єдина. Це, за словами Голови СУ СУМ подруги Мирослави Підгірної, є сенсом існування і розвитку організації. Про те, якими є основні цілі Спілки, про її сильні сторони, про труднощі, порівняння роботи організації з різними країнами, а також про те, що подруга Мирослава відкрила і продовжує відкривати у Спілці, читайте у черговому інтерв’ ю з циклу „СУМівська бесіда” з Головою СУ СУМ Мирославою Підгірною.

Як саме почалася Ваша пригода зі Спілкою Української Молоді? Чому саме Ви обрали цю організацію?

Власне, є помітна різниця між Спілкою в діаспорі й в Україні. В діаспорі здебільшого батьки приводять своїх дітей до СУМу в юному віцу, бо хочуть, щоб їх діти виховувались в українському патріотичному дусі і мали можливість спілкуватись з іншими україномовними дітьми. Мене до СУМу записали мої батьки, коли мені було 7 років. В Спілці я змалку виростала, пройшла відповідні іспити, відбула різного роду вишколи і таборування, займала різні позиції і взагалі мала нагоду себе реалізовувати. Для мене СУМ став способом життя.

Чи змінились Ваші погляди щодо Спілки з моменту вашого вступу до неї до теперішнього часу, коли Ви очолюєте Світову Управу Спілки Української Молоді? У чому вони полягають?

Очевидно, що продовж років мої погляди про СУМ набагато змінились. Малою юначкою мені подобалось приходити на сходини, бо було класне товариство (нас у рої, якщо не помиляюсь, було дванадцятеро) і мали ми цікаві заняття. Був у нас при осередку юнацький хор, школа народних танців, мандоліновий оркестр, різьбярський гурток. Також видавали ми юнацьку газетку, їздили на цікаві табори. Коротко кажучи, мене в той час приваблювали товариство і різноманітна програма, те, що я могла з організації користати. Вже у студентські роки я зрозуміла, що табори, прогулянки, різні культурні чи спортивні гуртки - це засоби, які ми використовуємо, щоб зацікавити юнацтво. Наша головна ціль, де б ми не жили, – прищепити молоді почуття приналежності до великого українського народу і заохотити її активно і віддано працювати для його майбутнього. Тут вже йде мова про те, що ми можемо вкласти в Спілку, в розбудову громади та держави.

Яка мета Спілки Української Молоді як організації у сьогоднішній час?

Наша основна мета за роки існування організації не змінилась. Спілка Української Молоді залишається вірною Богові й Україні. Методика нашої праці може змінюватись, щоб пристосуватись до нових обставин, але мета - виховати українську молодь в християнському і патріотичному дусі і надалі актуальна.

Чи відрізняються, на Вашу думку, цілі Спілки Української Молоді за межами України і безпосередньо в Україні? Як саме?

Вважаю, що цілі в нас одні, хоч наголос, можливо, трохи відмінний. Наголос в праці з українською молоддю в діаспорі зосереджується на збереженні мови і пробудженні почуття приналежності й патріотизму. Натомість, в Україні більший наголос ставиться на духовні й моральні чесноти та на роль сумівця як члена ширшого суспільства.

Як зараз виглядає ситуація із заснуванням нових осередків і поповненням рядів Спілки Української Молоді в різних країнах світу?

Сьогодні Спілка Української Молоді діє на чотирьох континeтах, об’єднуючи майже 7000 членів в десяти країнах світу - Австрaлії, Арґентині, Бельгії, Великій Бpитанії, Естонії, Канаді, Німеччині, Франції, Сполучених Штатах Америки та Україні. Праця СУМ в діаспорі не зупиняється. У всіх країнах, де існує наша організація, СУМ продовжує працювати з українською дітворою і молоддю. Іноді ця праця відбувається циклічно, залежно від демографічного стану громади і відповідних на певний час кадрів. Деякі осередки припиняють чи сповільнюють свою діяльність, інші повстають, або відновлюються Однак, члени СУ СУМ свідомі того, що найбільший потенційний зріст нашої Спілки – в Україні і в країнах нових поселень українців. Тому нa цю кaденцію підготовлено обширний стратегічний план пpаці, в якомy значну роль присвячено поширенню націoнально-християнських заcад і світогляду CУM в країнах, де тепер формуються нові громади й де українські молодіжні організації відсутні. Невдовзі планується організувати в центральній місцевості Європи семінар для ознайомлення ключових активістів української громади із цілями і працею нашої Спілки. Маємо надію, що розвитком нашої сумівської діяльності на нових поселеннях спричинимось до збереження ідентичності і дуxoвних вартостей серед молодi найновішої хвилі еміграції. В Україні, де ми сподівались великого зросту в членстві, незважаючи на всі старання, наші сподівання поки що не виправдались. Але є ознаки і маємо надію, що нова молода КУ СУМ в Україні до цієї справи серйозно підходить і що СУМ в Україні в наступних роках набагато ширше розвине свою діяльність серед школярів і молоді по всіх областях.

Чи віддають українські емігранти останніх років своїх дітей до Спілки Української Молоді, приміром, в Канаді чи США? Взагалі, наскільки вони активні в житті української громади?

Найновіша хвиля української еміграції - економічна. Дуже малий відсоток нової еміграції віддає своїх дітей до СУМу, до інших молодіжних організацій чи до українських шкіл. На відміну від попередніх еміграцій, які створили навколо себе свого роду „малу Україну”, ця еміграція, здебільшого, в першу чергу ставить наголос на своєму матеріальному забезпеченні. Крім малих винятків, громадське життя їх поки що не цікавить. Маю надію, що це згодом зміниться, що після влаштування на роботі, забезпечення житлом і тому подібне потягне їх і до свого рідного. Нашим всім діаспорним організаціям потрібні нова кров, нові сили, відновлення кадрів, а ця еміграція високоосвічена і могла б нашій громаді багато допомогти.

Відомо, що СУМ — це одна велика родина, незважаючи на тисячі кілометрів, кордони, моря і океани, що розділяють сумівців з усього світу. Як Ви вважаєте, наскільки важливим є міжсумівське спілкування, участь у таборах членів організації з різних країн? Чи стоять якісь перешкоди перед тим, щоб, приміром, сумівці з США приїхали на табір в Україну і навпаки? Як вирішити цю проблему?

Дійсно, СУМ — це одна велика родина. Де б українці не народилися, де б вони не жили, нас всіх єднає наша українська історія, культура, традиції та мова; та сумівців до того ще єднає спільна мета, спільне духовне і національне виховання, спільна віра в майбутнє України. А міжсумівське спілкування у різних формах, чи то Злетах, Світових Конґресах, таборах, конференціях і т.п. надзвичайно важливе. Воно поширює світогляд, дає нам новий запал до праці і уможливлює творення дружби однодумців, яка триватиме ціле життя. Найбільші перешкоди до частіших таких заходів – це, мабуть, відстані та кошти. На останньому Світовому Злеті, наприклад, було тільки четверо учасників з України, всі - члени команди. Ця тема вже була порушена кількаразово з представниками уряду України і думаю, що вони розуміють потребу сприяння частіших відвідин України діаспорною молоддю, але самі знаєте, яка тепер ситуація…

Останнім часом в Україні створилось декілька нових осередків Спілки Української Молоді, в тому числі і на півдні, і на сході країни. Також є осередок СУМу в Мурманську (Російська Федерація). Це — ініціатива виключно молодих людей. Яке Ваше бачення такої справи?

Надзвичайно позитивне явище. Як Вам напевно відомо, Спілка Української Молоді саме була заснована молодими студентами, а пізніше відновлена вже на еміграції також здебільшого молодими силами. Однак, вважаю, що треба з цими осередками втримувати живий зв’язок і допомогти їм стати на ноги своїми знаннями та досвідом.

З якими молодіжними організаціями співпрацює СУМ? У чому полягає ця співрпаця і чи потрібна вона взагалі?

На світовому рівні співрпраця з іншими молодіжними організаціями відбуваєтья через Конференцію Українських Молодечих Організацій (КУМО) при Світовому Конґресі Українців, де репрезентовані також ПЛАСТ і студентські організації. Ціль цієї надбудови - сприяти створенню і втриманні контактів з молодіжними й студентськими організаціями в Україні й діаспорі.В практичному сенсі, більше співпраці й організації спільних заходів відбувається на крайовому, а то і на осередковому рівнях, залежно від терену. Така співпраця важлива, передусім, коли йдеться про всеукраїнські заходи чи імпрези. Наприклад у Вінніпезі (Канада), де я живу, українська молодь (СУМ, Пласт, СУМК (Українське Православне Юнацтво), УКЮ (Українське Католицьке Юнацтво) і студенти) спільно відбули символічну голодівку у зв’язку з вшануванням жертв Голодомору (подібно до „Сопричастя”).

Чи часто Ви відвідуєте Україну? Що Ви відкриваєте для себе у ній?

Я особисто стараюсь відвідувати Україну так часто, як тільки можу, бо з неї черпаю наснагу до дальшої громадської праці. В першу чергу, в Канаді, крім вузької своєї сім’ї, дальшої рідні не маю. Тому мені надзвичайно приємно відвідувати Івано-Франківщину, де в мене є багато двоюрідних з родинами. По-друге, мені дуже імпонують історія і старовина, а Україна у цьому плані дійсно багата. Далі в Україні (передусім в Західній, але з кожним роком зауважую значні зміни і в Києві) можу вільно розмовляти по-українськи, ходити в український театр, насолоджуватись українською культурою. Зрозумійте, що для нас - тих, хто виростав у діаспорі, Україна була, немов казка, про яку ми чули з оповідей батьків чи з книжок. А тепер маємо нагоду Її красу, Її історію і населення самі запізнати. Я завжди їду в Україну з великим очікуванням, а покидаю з великим жалем. Не дивлюсь я на Україну крізь рожеві окуляри, я свідома, що життя в Україні далеко не ідеальне, але на емоційному рівні Вона зажди мене притягує, зажди до мене промовляє…

Чи важко Вам зберігати українську ідентичність поза межами України?

Очевидно, що зберегти українську ідентичність в чужому оточенні нелегко. Куди не повернешся - чужі впливи. Тут не йдеться лише про мовні впливи музики, телебачення чи кіно, але, мабуть, ще більш шкідливі впливи західного світу, які діють і впливають на духовні вартості, моральність і психіку людини. Вони, на жаль, проявляються вже і в Україні. Однак, наші предки і попередники мали вроджений інстинкт до самозберження: будували церкви, Народні Доми і Просвіти, засновували організації, рідні школи, хори й танцювальні колективи. В Канаді, наприклад, збереглися ще нащадки перших українських поселенців, а це вже п’ята, а то й шоста ґенерація! Багато з них вже ні мови, ні історії не знають, але почувають себе українцями.

Опишіть найпам'ятніший момент у своєму житті, пов'язаний зі Спілкою Української Молоді.

Для мене хіба найпам'ятнішим є те, коли відразу після завершення студій у 1970-их роках я поїхала у Західну Європу, щоб трохи побачити світ. Куди б я не поїхала, всюди знаходила сумівців, які мене приймали, надавали нічліг, ще й на дорогу дали контактну інформацію інших сумівців по моєму маршруті. Тоді я справді відчула, що я є членом великої сумівської сім’ї.

Яку місію Ви як Голова СУ СУМ маєте перед собою для організації на найближчі роки?

Перед нашою Спілкою, як і перед іншими організаціями, в цій каденції стоять поважні виклики. Як я згадувала вже попередньо, на підставі цих викликів, СУ виготовила обширний план пpаці. Найголовнішими для мене є наступні справи: - Вже роками вагались ми, що робити з нашим виданням „Крилаті”. Число передплатників все зменшувалось, а кошти зростали і щороку СУ приходилось докладати поважні гроші на отримання журналу. З іншої сторони, як можна допустити до руйнації нашого єдиного друкованого зв’язку? До цієї справи дуже серйозно взялася подруга Віра Гайдамаха, яка зібрала відповідний колектив людей і разом вони зуміли видати авторитетний патріотичний журнал для дітей, яким наша Спілка може дійсно гордитись. За це дійсно належить їм визнання і подяка. - Аналіз статистики показує, що членство в існуючих наших структурах в діаспорі падає, а, крім винятків, спільної мови з новою хвилею імігрантів ми здебільшого не знайшли. Статистика далі вказує, що масовий виїзд з України заробітчан створив ряд постійних вже поселень, де поки що відсутні ще будь-які молодіжні організації. Це, мабуть, для мене і стало місією – заповнити цей вакуум нашою Спілкою і посилити СУМ на ще більш потужну і впливову силу, яка охоплювала б не 7000, а 17000 членів!

 
Розмовляла-списувалася
Подр. Мар'янна Кріль
(Тернопільський осередок)