Осип Рожка: «Я ціле своє життя працюю у СУМі над національним вихованням української молоді»      Цього літа у таборах в Америці та Україні брав участь колишній Голова Центральної Управи СУМ друг Осип Рожка. Основною його місією були виклади про життя Провідника ОУН – Степана Бандери. З цією метою було підготовлено окремий підручник «100 запитань про Степана Бандеру».      На виховно-відпочинковому таборі СУМ в Україні «Цвіт України» ми вирішили поспілкуватися з другом Осипом про цей проект, про особливості таборування та й не тільки…

Як таборується в Україні нині?

Я був на вишкільному таборі, де були дружинники (дорослі люди) і на таборі юнацтва. Це різні враження. Але я почувався серед своїх, так, як в Америці або в Бельгії, і радів співучасті дружинників у виховній програмі. Багато хто з них є студентами або виховниками СУМ і було приємно обмінятись досвідом щодо юнацького табору - плинність програми (безперебійність програми), відданість впорядників і виховників у праці з юнацтвом згуртувала юнацтво вже на 3-й або 4-й день таборування. Це юнацтво є направду цвітом України.

Ми знаємо, що Ви таборували на цьому місці у далекому 93-му році. Які за той час зміни стали для Вас помітними?

Перш за все, табір залишився таким, як був 16 років тому, та мені видалось, що сосни стали красивішими. Місце для таборування прекрасне, тому і добре, що майже нічого не змінилось. А юнацтво?... Воно стало бистрішим.

Чи є відмінності сприйняття таборів у діаспорі і в Україні?

Є різниця між поняттями таборів. У діаспорі немає вишкільних літніх таборів для дружинників. Окрім того, у нас (діаспорі) старше юнацтво у віці 15-17 років відбуває вишкільні табори, на яких воно здобуває степені впорядника і виховника. Ці табори тривають 2 тижні часу, колись тривали 3 тижні.

На табір Ви приїхали із своєю працею про Провідника ОУН. Коли виник задум створити «100 питань про Бандеру»?

Коли я надумав взяти участь у вишкільному таборі ім. С.Бандери в Елленвілі (Нью-Йорк), я рішив дати впорядникам матеріал, який можна було б легко засвоїти, але який схоплював би найважливіші моменти життя провідника ОУН С.Бандери. Рівно ж я не хотів, щоби таборовики записували мої гутірки про С.Бандеру, а форма питань була найкращим способом для легшого запам'ятовування матеріалу.

Як, на Вашу думку, були сприйняті «100 питань про Бандеру» в Україні і в діаспорі?

Зі здивуванням мушу ствердити, що виховники і команда табору як в США, так і в Україні відразу оцінила не так сам матеріал, як педагогічний засіб питань. Щойно після моїх гутірок я почув схвальні коментарі про представлений матеріал.

Поділіться творчими планами: чи не плануєте створити щось на зразок «100 питань про СУМ»?

Після очевидного успіху «100 питань про Бандеру», у моїх планах є підготувати, з огляду на річницю 80-ліття створення ОУН, «100 питань» про цю заслужену організацію, після того, на черзі матеріали про визначні постаті нашої історії. Очевидно, що у річницю створення СУМ в Україні буде підготовлено матеріал про СУМ в Україні та світі.

Чи плануєте Ви приїздити на табори в Україну?

Зайве питання. Я ціле своє життя працюю у СУМі над національним вихованням української молоді. Оскільки СУМ в Україні, а особливо табори молоді, є „живчиком”, яким міряємо ріст національної свідомості я почуваюся зобов'язаним віддати свої сили на службі сумівському ідеалу виховання української молоді. Тому чекайте мене при черговій нагоді!

Яке враження у Вас викликають мандрівки Україною після 18 років незалежності?

Минулого року я відвідав могилу крутянців, дуб Ґонти, Мотронинський монастир, а цього року – Батурин і прославлений у нашій історії Конотоп. А з дружинниками вишкільного табору „Зачарована Десна” ми відвідали древнє княже місто Чернігів, який пахне сивиною віків, архітектурними здобутками ХІ століття і в якому відлуння наших голосів прозвучало в акустичних печерах Чернігівського печерного монастиря св. Антонія. Можливість відчути духовність княжої доби у Чернігові була для мене великим даром.

Я читав про Ваші відгуки щодо приїзду гурту бандуристок зі Львова до Німеччини. Що можете розповісти про ту подію?

Я сприяю плеканню музичного мистецтва. Тому, коли перебував у Мюнхені у 1999-2002 рр., мене було обрано головою мюнхенської громади. У тій якості я запрошував гурт бандуристок зі Львова (15 бандуристок під проводом дириґентки Христини Залуцької) кілька разів. Окрім того, з нагоди святкування 60-ліття створення УПА було запрошено хор „Гомін” зі Львова та дитячий драматичний театр зі Стрия (разом понад 70 учасників з України). Свято відбулося на дуже високому рівні завдяки цим мистецьким групам.

Насамкінець, зважаючи на Ваші глибокі знання з українознавства, цікаво знати: скільки разів Ви відвідували Україну?

Понад 20 разів приїжджав я в Україну. Звичайно було це пов'язане з моєю редакторською працею, було це з нагоди релігійних відзначень: приїзд патріарха УГКЦ з Риму в Львів. Перенесення тлінних останків патріарха Йосифа у крипту св.Юра, на дві сесії собору (2 і 3) УГКЦ. На І Світовий Конгрес Українців. А крім того, як міжнародний спостерігач під час виборів до парламенту. А також як учасник СУМівських таборів, як представник фундації УВУ (Український Вільний Університет) з Нью-Йорку, як учасник наукової конференції в Луганську, як учасник конференції у Вінниці про вимордування українського населення НКВД (каґебістами) та з особистого зацікавлення.

 
Розмовляв др. Олесь Лепетя
(Дніпропетровський осередок)