ОЛЬКА ПІТУЛЕЙ: «Бути трішки сумівцем просто неможливо... така моя теорія :) »       Інтерв’ю з Олею Пітулей було неминуче – вона є чи не найвідомішою сумівкою в Україні, адже в останні роки відбула найбільшу кількість крайових заходів, тепер координує діяльність культурників в Україні, а з минулого року реалізовує проект «СУМівська бесіда».       Це інтерв’ю відбулося одразу по закінченні зимового табору «Армія Тіней» і є одним із найяскравіших на «бесіді», зрештою, як і сама Олька...

1. Ти 5 років у СУМі - від юнацтва й до дружинництва. Чи можеш на своєму прикладі написати: чому Ти тут (поетапно своє формування-становлення)?

До СУМу я потрапила 15-річним дівчиськом практично перед літнім таборуванням завдяки подр. Мар’яні Гусак (через її сестру-сумівку). Відразу зголосилися на табір, тому багато сходин відвідувати до того не довелось. На той час то виявилося добре, бо на сходинах мені зовсім не сподобалося. А від табору вже відмовлятись не хотілося. Ось так я й опинилася на таборі «Дух нашої давнини-2», який досі для мене є найпам’ятнішим сумівським заходом. Тоді трапився, мабуть, найзнаковіший вечір у моєму житті – на першій таборовій свічечці вже з першими сльозами суму, що табір закінчиться за два тижні, СУМ назавжди увійшов до мого життя. Відтоді для мене почався новий і зовсім інший відлік.      Далі був час післятаборових листів і віри в те, що ці два тижні мають перерости у щось більше, ніж просто табір. Перша проща до Зарваниці з сумівцями відкрила для мене, захоплюючий ряд сумівських заходів, мандрівок, зустрічей… Вибудувався цілком новий світогляд. Як я тоді казала, змінилась я – змінився світ навколо. Звісно, він завжди був барвистим, та з того часу запістрявів незліченними яскравими кольорами, дуже глибокими й з безліччю відтінків. Дуже щасливих відтінків :-). Далі був ще один всеукраїнський юнацький табір, котрий засмутив мене, та вже тоді було ясно, що ми зможемо це змінити, тільки трішки підростемо :-). На цьому закінчились мої юнацькі роки в СУМі – у 16 років почалось виховництво, що супроводжувалось шаленим рок-н-ролом у мандрах. Життя вирувало, як ніколи, а поруч були сумівці.      Тепер рок-н-рол має трішки джазовий відтінок. З кожним днем оточує все більше справ, тому більше зусиль треба докласти, щоб присвятити себе СУМу часово. Відчувала обов’язок. І дуже велику, просто безмежну вдячність за те просвітлення, за справжній і незамінний дороговказ.      Та тепер відчуваю щось значно більше, ніж обов’язок та вдячність, внаслідок якої є прагнення допомогти комусь відкрити світ, котрий через СУМ і сумівців відкрився мені. Особливо ясно ці нові «більші» відчуття прийшли під час «Армії Тіней» як відчуття продовження святої справи, тверда віра в власні сили в організації – тут і тепер. Кожного ранку прокидаюся і посміхаюсь іконам над ліжком - Богові. Піднімаю очі й бачу на люстрі таборовий магнітик з «Армії Тіней» - Україні. Не зрадити ні Бога, ні Україну – це для мене бути сумівкою.

2. Що може дати (чи дає) СУМ молодій людині?

СУМ формує молоду особу й виробляє поставу. Відкриває часто зовсім нові й захоплюючі грані усього навколишнього, дає розуміння важливих речей. Приводить до Бога. Виховує й гартує. І робить все це через дуже приємні і щасливі речі – дуже дружнє середовище однодумців, незабутні табори, захоплюючі мандрівки й цікаві відкриття. Люди самореалізуються, тішаться дуже позитивному СУМуванню й вже з часом бачать, що СУМ – це не лише дуже-дуже кльове часопроведення, а й необхідна, вкрай вартісна й дуже правдива справа.      Молода людина потребує самовизначення, заняття справою, котра їй цікава, чи не найважливішим є віднайдення справжніх друзів, коли особа бачить, що є на світі однодумці і вони – поруч…і, звісно, незабутні враження від нових місць, безліч нових можливостей. Додаймо ще формування смаків – добра музика й література. Пробуєш себе – і відчуваєш дуже надійну підтримку друзів-сумівців. Чуєшся впевнено – це Твоя спільнота.      Ось так, мені здається, СУМ розставляє життєві орієнтири молодої людини й ставить дуже важливі наголоси, й поступово вливається в її життя настільки органічно, що практично всьому надає сумівської барви. Тому, гадаю, що бути трішки сумівцем просто неможливо, якщо сумівець – то сумівець у всьому. Така моя теорія :-).

3. Сьогодні можна вести мову про ціле молоде покоління у СУМі: Ти організовуєш культурників, Іванка (Голуб’юк) і Сашко (Чернов) очолюють осередки, є ще велика група просто активних дружинників. Чи можеш описати «своє покоління»? І чи можна спрогнозувати майбутнє (сумівське й може ширше, громадське) Вашої генерації?

Чесно кажучи, завжди відчувала себе якимось трішки загубленим поколінням. Мабуть, справа в тім, що моє покоління виховувалось на «звичних» таборах (не зовсім взірцевих для мене) або прийшло в організацію вже в дружинницькому віці. Все таки дуже знаковим є «ДНД-2». Дуже-дуже приємно знати й відчувати, що знаковим цей табір є не лише для мене. Найближчим моїм «поколінням» завжди залишається для мене Іванка Голуб’юк, з якою ми разом росли й далі ростемо, хоч і вже трішки інакше, в СУМі і в житті.      Якось важко мені мислити поняттями «поколінь», завжди тягнуся в СУМі до своїх виховників, котрі завжди були, є і будуть взірцями для мене.      Щодо майбутнього нашої сумівської генерації, то думаю, що воно – добре і світле :-). А яке ще воно може бути з такими попередниками? Адже власний приклад – це не просто добрий спосіб виховання, це – єдиний спосіб. Треба лише нас спрямовувати й підтримувати – і можете бути спокійними :-). Головне - не полишати активного СУМування.

4. Ти безперервно береш участь у сумівських таборах від 2007 (чи раніше)? Які є успіхи й невдачі сумівських заходів і чи вносять вони щось нове в молодіжне життя?

Таки раніше. Від першого таборування у 2004 році не пропустила жодного таборового літа. 2005 рік – то мій перший виховний досвід на обласному таборі. У 2006 – на всеукраїнському. Думаю, що наші табори таки виросли якісно й продовжують рости. Маю на увазі не лише юнацькі, а й дружинницькі табори. Трішки експериментальний літній мандрівний та дуже потужний зимовий суспільницький табори, суджу по собі, дали дуже багато. Дуже важливим, як на мене, є саме таборове пережиття. Тільки відтаборувавши самовіддано, «по-юнацьки» й отримавши «юнацькі» враження, набагато легше стає зрозуміти юнацтво на літніх таборах. З’являється прагнення запалити так як запалився сам.      А щоби не було невдач, необхідно віддано провадити. Як юнацтво, так і дружинників. Добре провідництво й щире СУМування – й усі невдачі ховаються :-). Залишається добре розрухати й активізувати все членство.      Щодо молодіжного життя, то, гадаю, практично кожен СУМівський захід несе в собі безліч нового, дуже творчого й цікавого, тож якщо бути активним й посміхненим – кожен скористає максимально :-).

5. «Звідкіля взялися культурники?» - чи можеш описати феномен культурництва у СУМі, бо здається, що це вперше на такому рівні зародились та активізувалися культурники...

Перш за все, це є заслугою друга Голови Крайової Управи, котрий загалом наштовхує й спрямовує нас на безліч цікавих задумів й проектів. Його іскра має здатність дуже швидко запалювати :-).      Загалом, маємо досить багато людей, що цікавляться культурництвом як таким. Зараз ще рано говорити про якісь здобутки. Є певне ядро, є теоретичні напрацювання, є і практичний досвід. Потроху працюємо, певною перепоною є поки незрозумілий механізм офіційного створення Дружини, тому пробуємо діяти так. Зрештою, спершу має бути діяльність.      Першим зібранням культурників став весняний етнофест у Космачі, далі була секція на Конференції дружинників у Грабівці. Наразі найголовнішим нашим здобутком вважаю успішне волонтерство на двох фестивалях українського формату в Унежі та налагодження співпраці. Наразі активно напрацьовуємо подальші ідеї, долучайтеся! Культурників, у тому числі потенційних, цього року чекає багато цікавого :-).

6. Чого Тобі бракує в СУМі? - Твої рефлексії та трішки фантазій.

Бракує загальної організаційної віри і впевненості членства у силах організації! Мені здається, що ми мало усвідомлюємо унікальність Спілки та її значимість для молоді України. Більше посмішок, більше творчості, адже СУМ – це не просто обов’язок. Водночас, це не лише добрі друзі й файне часопроведення.      Авжеж, членство в організації зобов’язує – до відповідної життєвої постави й певних дій. Закриймо на хвильку очі й уявімо своє життя без СУМу. Сіро, буденно, пасивно? Будучи в організації – дружній спільноті однодумців, маємо нагоду стільки пережити й стільки втілити! Менше критики – більше порад і допомоги, менше сварок – більше розуміння й спільної праці, менше розчарувань – більше ідей та їх втілень.      Віра, активність, впевненість, згуртованість – тоді ми все зможемо :-). Маємо традиції і взірці, мету і цілі, тож – до дії!

7. Поділишся своїми планами?

Щодо сумівських планів, то вони наразі стосуються культурників - маємо намір провести цікавий українознавчий семінар для культурників. Дальші плани - стосовно СУМу і Унежа влітку. Вже маємо кілька ідей, наразі над ними працюємо. Водночас чекаємо нових пропозицій від усіх зацікавлених. Так що зголошуйте свої «культурницькі» ідеї - разом їх цілком реально втілити!      Посеред сумівських намірів і планів завжди є праця в осередку, зокрема - з юнацтвом, а також участь у міжосередкових та всеукраїнських сумівських заходах, і загалом - просто в цікавих імпрезах. Сумівське життя пропонує безліч можливостей, водночас заохочуючи створювати нові можливості нам самим, так що роботи - непочатий край :-)