"Україна! Україна! Україна!" - чути було, коли наші українські атлети здобували золоті, срібні чи бронзові медалі, вперше в історії відновлених олімпійських ігор в ім'я своєї незалежної України.

Таке емоційне почуття існувало в учасників VI Світового З'їзду Дружинників Спілки Української Молоді в Атланті цього року:

Існувала охота: - охота побачити всі олімпійські ігри, де виступають українські атлети.
Існувала радість: - радість тому, що ми вперше бачили наших молодих українських спортсменів, які змагалися під синьо-жовтим прапором.
Існувало велике задоволення: - задоволення, коли ми попали на ігри, де змагалися наші українці.
Існувало багато ентузіазму: - не ентузіазму колишніх демонстрацій, а ентузіазм-радість, що ми-українці. Ми голосно підтримували і вітали Україну нашим ентузіазмом!
Так, існувало багато емоцій: - емоцій гордості за свою приналежність до України, коли звучав український гімн на світовий арені після здобуття золотої медалі.

Від того моменту, коли відважні члени Крайової Управи Спілки Української Молоді в Америці закупили квитки на олімпійські ігри в Атланті, видавши величезну суму грошей, не було нагоди змінити рішення - рішення організувати VІ Світовий З'їзд Дружинників СУМ. І так почалaся дворічна підготовча праця для того, щоб ми, учасники З'їзду, мали таку небуденну нагоду - брати участь в цьогорічній Олімпіаді в Атланті. Підготовчий комітет складався з таких представників американського терену: Голова - Ліда Микитин, Члени - Джесика Боднєвич, Стефа Грицьков'ян, Христя Кош, Юрій Микитин, Юрій Пр'ятка, Таня Сава і Христя Янців.

Приїхали, прилетіли учасники із різних сторін світу: Австралії, Америки, Великої Британії, Канади, Німеччини, Франції і, вперше, - з України. Разом всіх учасників було 107. Приїхали на З'їзд не лише забавлятися (і забавлялися також), але приїхали вони по бачити вперше, як українські спортсмени змагатимуться на світовій олімпіаді під синьо-жовтим прапором на славу України!

19-го липня, о 2-ій год. пополудні, З'їзд відкрила сумівським привітом: - "Честь України! - Готов Боронити!" - голова підготовчого комітету, подруга Ліда Микитин. Потім вона передала команду над З'їздом командантові, подрузі Галині Головці з Монтреалю (Канада). Привітавши всіх учасників, подруга Головка прийняла, від імені команди З'їзду, колосальний обов'язок координації і проведення програми З'їзду, імпрез, виїздів на прогулянки, тощо. Одним словом, праці для команди не бракувало.

Учасники виїжджали організованими групами автомобілів, мікроавтобусів та автобусів на різні змагання чи прогульки, починаючи часом о год. 6-ій ранку, а остання група поверталася (і не конче в тій самій машині, якою виїжджала) о 2-ій годині ночі. Щоденне координування діяльності приблизно восmми гуртків в околиці, де без транспорту нікуди не заїдеш, вимагало багато зусиль. Над координацією прогулянок, організуванням вечірок, і таборових імпрез і, рівнож, у проведенням цілої програми З'їзду працювали всі члени комади.

До команди З'їзду увійшли такі сумівці: бунчужний - Іван Макар /США/, обозна - Христя Янців /США/, обозний - Михайло Бицко /США/, писар - Петро Косцьолек /США/, спортовий референт - Лариса Любка /Канада/, як і, рівнож, всі вище згадані члени Підготов чого комітету.

Учасники З'їзду розміщувалися на терені West Georgia College (Carrollton, Georgia), що знаходиться на відстані близько 100 кілометрів від Атланти, на протилежній стороні летовища Атланти (близько півторb години їзди від табору). Близько 75 учасників добиралися на З'їзд літаками, і від середи, 17-го, до суботи 20-го, липня, наша сумлінна подруга Стефа Грицьков'ян не лише координувала зустріч всіх учасників на летовищі, але в більшості випадків сама їздила їх вітати. Можливо, не всі учасники під час З'їзду мали нагоду пізнати один одного, але добродушну подругу Стефу всі запізнали тому, що вона також зі всіма прощалася, коли виїжджали чи відлітали.

Приїхавши на місце перебування, деякі учасники вважали, що було б цікаво розвідати терен університету. Тереторія була дійсно дуже обширною і включала приблизно 30 будинків: наукових, для нічлігу, для харчування, гостинні та спортивні зали, басейн, а також близько десяти спортових площ. Здавалося, що терен розтягнувся на два кілометри, а насправді лише на один. Тому в цю першу ніч деякі наші відважні подруги пішли собі на "короткий" прохід і, - загубилися. Проте шкільна міліція радо привезла наших гарних подруг назад до їх приміщень.

В наступний перший повний день З'їзду відбувалися спортові змагання для наших учасників. Спортові змагання були під час дня, а ввечері - товариські зустрічі, організовані для того, щоби дати всім учасникам нагоду запізнатися перед їхніми виїздами на різ ні олімпійські змагання. Не обійшлося і без казусів. Наші молоді друзі, котрі були зголосилися розставити спортове приладдя, розставили сітки для відбиванки на одній спортовій площі, а учасники З'їзду зійшлися були змагатися на другій. Але, зрештою, після ціло ї години їзди по терені, наші друзі знайшлися і поставили приладдя на відповідній площі.

У першу п'ятницю З'їзду всі учасники із деякими нашими українськими атлетами (котрі також розміщувалися разом із нами - Каролтон був офіційним місцем тренування наших олімпійських спортсменів) переглядали по телебаченню офіційне відкриття олімпійських ігор. Ми не лише пасивно спостерігали за подією, але з нетерпінням чекали того моменту, коли українські спортсмени винесуть український прапор і коли перший раз в історії відновлених олімпійських ігор побачимо Україну, як незалежну державу!

Ця радість і нетерпеливість чекання продовжувалася наступного дня, коли всі учасники З'їзду виїжджали на олімпійську гру-бейсбол. На жаль, Україна не виступала у цих змаганнях, але наші учасники долучилися до підтримки японських глядачів, команда яких грала з командою Куби.

Від понеділка до п'ятниці наші учасники їздили на різні ігри: на відбиванку, кошиківку, легку атлетику, греко-римську боротьбу, ґімнастику, дзюдо, штовхання ядра, стрільба, плавання, тенніс, пляжну відбиванку, і.т.д. Кожний учасник повернувся зі своїми спогадами, але найщасливішими були ті учасники, котрим пощастило попасти на змагання, де виступали українці. Між іншими, таким щасливим був наш бунчужний, друг Іван Макар, котрий не лише бачив, як Лілія Подкопаєва здобула золоту медаль в жіночій ґімнасти ці, але був і очевидцем, коли на світовій арені підносили український прапор, відіграли наш національний гімн і в додаток, йому пощастило зловити прекрасні квіти, котрі кинула йому Лілія. Ці чудові спогади напевно залишуться йому на довгі роки.

В такі дні, коли не всі учасники мали квитки на змагання, наші подруги і друзі мали нагоду виїжджати на різні організовані прогулянки, а саме: денні прогулянки верхової їзди, веслування, виїзд до розвагового парку та виїзд на завод, де виробляють вино. Най більш популярними були прогулянки на каное і каяках, на які наші учасники їздили не лише у сонячні гарячі дні, але навіть тоді, коли південні дощові бурі старалися зупинити наших загартованих сумівців.

У вівторок ввечері наші учасники, гарно одягнені, прийшли на вечірку Southern Ho-Down. Вону були змучені, чи то інтенсивною програмою, чи спекою. Але за мить майже всі віджили, коли інструктор почав їх вчити танцювати по південно-американськи. З таким великим ентузіазмом і запалом він проводив лекцію, що ніхто не міг всидіти на місці і навіть горяч не заважала цим жвавим танкам.

В п'ятницю ввечері відбувалася ватра, присвячена наступним річницям: - 50-річчю Спілки Української Молоді в діаспорі, - 10-річчю трагедії Чорнобильсьої аварії, - 5-річчю незалежності Української Держави.

В темноті, члени команди тримали запалені свічки, а подруги Таня і Надя Сава співали молитву "Богородице Діво". Всі учасники З'їзду вшанували пам'ять наших братів і сестер, жертв Чорнобильської трагедії, котрі не можуть з нами відмітити ні річниці 50-р іччя СУМ в діяспорі, ні 5-річчя незалежності України. Після основної частини були різні розважальні ігри, в одній такій грі другові Боянові пощастило поцілувати подругу обозну. А дружинники з Клівленду і дружинники з України забавляли всіх учасників своїми жартами.

Вкінці З'їзду, загостив друг Евген Чолій, Голова Центральної Управи СУМ, котрий провів цікаву дискусію на тему "Майбутність нашої Спілки"Тут всі учасники мали нагоду висловити свої думки, відмітити позитиви та неґативи і також застановитися над тим, що треба покращити для ще більш корисної праці під гаслом "Бог і Батьківщина!"

В суботу прибули всі дружинники і гості на прощальний вечір, котрий відбувся у прекрасній залі "Maple Street Mansion". Вечір почався о 6-ій год. ввечері коктейлем. О 7-ій год. офіційно відкрила прощальний вечір організатор, подруга Джесика Боднєвич, котр а передала керівництво вечором подрузі Ірині Шуст. Відтак командант З'їзду, подруга Галина Головка, подякувала всім членам Підготовчого комітету на чолі з подругою Лідою Микитин за їхню ініціативу, всім членам команди за їхню тісну співпрацю, всім присутні м дружинникам за успішний З'їзд і, на кінець, попрощалася зі всіма учасниками. Програму збагатили своїми виступами: танцюристка подруга Лариса Юрчинюк та вокальний гурток подруг і друзів, яким акомпанував на аркодеоні друга Стефана Головка.

Всі посідали до дуже смачної вечері. Приємно було, коли друг Стефан під час вечері, на бажання присутніх, далі пригравав українські пісні при кожному столі. Після вечері всі до ранку танцювали і гарно забавлялися.

На жаль, десять днів скоро пролетіли. Ці дні дуже успішного VІ Світового З'їзду Дружинників Спілки Української Молоді були заповнені різноманітною програмою. Програма, котра включала не лише виїзди на олімпійські ігри, але і на інші імпрези та прогуль ки. Проте найважливішими моментами були моменти, коли всі присутні мали нагоду бути глядачами олімпійських ігор, де Україна вперше змагалася під своїм синьо-жовтим прапором, коли наші атлети здобули золоті медалі і вперше на олімпійських іграх при несли славу Україні!

Таких моментів в житті небагато і тому всі учасники VІ Світового З'їзду були дуже щасливі тим, що вони не лише пізнали своїх нових друзів, а також були на З'їзді під час історичної для України пори. Можливо колись, незадовго, ми ще будемо мати таку при ємну нагоду зустрічатися - чи то буде ще раз в Америці, чи може на наступній Олімпіаді в Австралії у 2000 році, а, можливо, навіть ще на рідній Батьківщині, де Україна буде приймати гостей зі всього світу на своїй землі.

До милої зустрічі у наступній Олімпіаді!