Цими днями виповнюється 40 днів, як відійшов у вічність бл. пам. Василь Маркусь. Світове українство згадало професора Маркуся насамперед як визначного науковця, адже мало хто в перше десятиліття по закінченні ІІ Світової війни міг відзначитися двома докторатами, які здобувалися як на філософічному факультеті в Українському Вільному Університеті (Мюнхен), так і на студіях політичних наук в Університеті Фрібурґу (Швейцарія) та права в Сорбоні (Париж).

Як вчений, Василь Маркусь опублікував у зарубіжній науковій пресі понад 200 оглядів, статей, рецензій, а в останні роки був відомий своєю редакторською працею над «Енциклопедією української діаспори». Втім, не менш знаковою й на жаль маловідомою є його праця в організації молоді. Зокрема в лавах Спілки Української Молоді, де Василь Маркусь був першим керівником Юнацтва СУМ, а також автором першого й тимчасового Правильника Юнацтва.

Стислу біографію професора кожен охочий зможе перечитати на вікіпедії - http://uk.wikipedia.org/wiki/Маркусь_Василь_Васильович, а от про його сумівське й не лише сумівське життя - нижче...

Найімовірніше, що шлях Василя Маркуся до СУМу лежав через ОУН. Принаймні у 1942 році 20-літній Маркусь разом із друзями був засуджений угорським судом до 5 років ув’язнення за організовану націоналістичну діяльність на Закарпатті. Уже в 1945-у йому вдається пробитися до Західної Німеччини, де він продовжує організаційну працю в Закордонних Частинах ОУН (ЗЧ ОУН). Зокрема тут з 1947 по 1950 роки під псевдо «Жар» Маркусь був Виховно-вишкільним референтом Теренового Проводу Юнацтва ЗЧ ОУН. Він був відповідальним за проведення перших провідницьких таборів для Юнацтва «Малий Луг» у 1947 біля Розенгайму та «Орлик» у 1949 біля Міттенвальду. На першому «Жар» був у якості головного виховно-вишкільного доповідача, а на другому – керівником.

Варто згадати ще про дві структури, в яких з рамени ОУН працював Василь Маркусь: в 1946-1947 роках разом із Славою Стецько організовував кадри молоді Антибільшовицького Блоку Народів (АБН). Ще через два роки підпис Василя Маркуся, як голови ініціативної групи, буде розміщено на запрошеннях Установчого З’їзду Легії Української Націоналістичної Молоді (яка була затверджена під назвою Товариство української студіюючої молоді ім. Міхновського (ТУСМ). Ще через два роки, у 1951 році він очолить редакцію журналу «Фенікс», який видавав ТУСМ.

В проміжку між цими подіями Василь Маркусь проявить себе в СУМі. Зокрема, під час І Конференції СУМу 1946 року, його оберуть до Тимчасового Центрального Комітету Спілки. На І Конгресі, який відбувся у 1947 році він стане членом Товариського Суду. А от на ІІ Конгресі, 1948 року, Маркусь очолить новостворений відділ Юнацтва СУМ (повторно його оберуть керівником відділу Юнацтва й на наступному Конгресі). Під його керівництвом при кінці вересня-на початку жовтня 1949 року відбудеться й перший виховно-вишкільний табір Юного СУМу в Берхтесґадені.

І справа навіть не в тім, що Василь Маркусь став першим керівником Юнацтва в історії СУМу, важливим його доробком стало написання першого правильника Юнацтва. Ця історія має свої особливості – Василь, як і багато його друзів, належали до Пласту. Участь пластунів у розбудові СУМу на початках викликала невеликі застереження, аж поки у 1950-у не поставлено на цих процесах крапку. Не в останню чергу через Василя Маркуся.

Пласт і СУМ тричі підписували протоколи чи комунікати щодо праці членства. Так, у 1946 році пластунам-юнакам та старшопластунам було заборонено бути членами СУМу, зате дозволялося сеньйорам та скавтмайстрам. У 1947 році Головна Пластова Старшина вирішила «дати винятково кільканадцятьом старшим пластунам, що стоять на провідних становищах у СУМ-і, часовий дозвіл належати до СУМ-у». А ось останній спільний комунікат 1950-го року чітко вказав: «пластуни не належать до СУМ-у, а члени СУМ-у не належать до СУП». І тут не обійшлося без Маркуся.

Написання ним у 1949 році «Правильника організації й діяльности Юнацтва Спілки Української Молоді» спричинило чергове непорозуміння між проводами обох організацій. У лютому 1950-го року пластуни направляють сумівцям лист, де прямо згадують про правильник і його автора: «Виданий нещодавно правильник т.зв. «Юного СУМ’у» - виготовлений старшим пластуном д-ром В.Маркусем – має в собі цілий ряд подібностей з зовнішніми виявами діяльности і з формальними постановами пластової організації та її виробленою і точно окресленою термінологією».

Про подальші кроки ми уже згадували – організації підписали спільний комунікат й погодилися про взаємну неприналежність членства одночасно до Пласту й СУМу. А Правильник, який написав Маркусь для СУМу, довелося відкликати.

У 1954 році, коли відбувся розкол між ЗЧ ОУН і т.зв. «Двійкою», Маркусь пристане на бік останніх. Там він очолив «Акцію Молодих». З того часу пройшло майже шість десятиліть. Для професора Василя Маркуся це було шість десятиліть праці для української громади та науки. Його внесок в життя еміграції був настільки великий, що перші роки на чужині, а разом з тим й працю для Юнацтва СУМу, ОУН, АБН та в ТУСМі рідко коли згадується в біографії.

Цього року у Мюнхені, де бл. пам. Василь Маркусь створив перший сумівський правильник, було віднайдено один із примірників «Правильника організації й діяльности Юнацтва Спілки Української Молоді». А в червні сумівці відвідали професора у його помешканні в Чикаго. Останнє слово Василя Маркуся, сказане на камеру, було «Гартуйсь!»

P.S.: особлива подяка за уточнення біографічних сторінок бл. пам. Василя Маркуся – проф.Дмитру Штогрину.