СУМ організував «ЧЕРВОНУ РУТУ»

- Організація цього табору – ініціатива членів Крайові Управи Спілки Української Молоді, - коментує Люба Процикевич-Хома, виховник та референт юнацтва СУМ. – Починаючи з 1946 року – часу післявоєнної іміграції - СУМ з’явився у діаспорі та вів активну діяльність, спрямовану на виховання української молоді на основі християнських ідеалів, віри в українську державність, підготовки молодих людей в ім’я збереження та розвитку нашої культурної та національної спадщини. Нині, після тривалої перерви (останній літній табір на «Франкополі», не враховуючи минулого року, проводився на початку 90-х. – авт.) ми знову разом. Приїхали діти звідусіль: більшість - учні українських шкіл Льєжа, Антверпена, Монса. Дітям подобається, адже ми робимо все, щобі їм, і нам з ними було цікаво. У програмі відвідини парку «Дикий світ», де, окрім тварин та птахів з усього світу, діти побували на шоу морських котиків. Також з виховниками проводились теренові ігри, розважальні заняття з історії України та СУМ, співів, прогулянки до лісу, спортивні змагання, похід до басейну. Особливо сподобалося всім учасникам традиційно-етнографічна програма, присвячена святкуванню Івана Купала: стрибки через ватру, скетчі, підготовлені самими дітьми, хороводи, ігри – без сумніву, враження у дітей залишуться надовго. Також діти навчились основам рукоділля – українські традиційні вишивки, розмальовування пасхальних яєць, тарілок. Цікаво проходили дискусії на актуальні теми, скажімо, про різні жанри сучасної української музики. Чи про складові успіху Руслани на Євробаченні. А чого вартували наші «Піжама- party», «Весела вечірка» чи «Дика забава», де діти предствляли різних тварин!...

Трохи історії

Слід зазначити, що місце проведення табору – «Франкополе» - має свою історію: українці усіх ґенерацій з Бельгії та сусідніх держав ось уже близько 40 років збираються тут з різних приводів. Скажімо, зимою тут обов’язково святкуються Різдвяні чи новорічні свята. Тим часом, для наймнших «Франкополе» проводить маскаради, конкурси, забави та спортивні змагання.

А почалося все з того, що у кінці сорокових років СУМ на території Бельгії почав вимальовуватися у самостійну організацію: под її знаменнами тут стали виникати осередки, де проводились вишколи, курси, організовувались школи, драматичні й танцювальні гуртки, хори. Випускалась навіть своя ґазета, що мала назву «Голос молоді». У 1953 році на території Бельгійського Королівства, у Фландрії відбувся перший літній табір. Тоді й зародилась ідея створення свого постійного центру, де могли б збиратися й проводитись літні та зимові табори для всієї молоді, зокрема, для члетів СУМу. Цей проект був реалізованийу травні 1966 року. Завдяки всім представникам української громади Бельгії, а також щедрим жертводавцям з Англії, Франції, Німеччини у бельгійских горах Арденах була викуплена ферма з 11 гектарами землі. З часом провели реконструкцію і під склепіннями колишньої ферми завирувало життя: з року в рік тут таборувалось українське юнацтво, проводились навчання, традиційні святкування та багато іншого. В тому ж 1966-му році співпали дві круглі дати важливі для кожного українця – річниця народження й смерті видатного українського письменника, поета-мислителя Івана Франка. На його честь і була найменована українська оселя й навколишня територія - «Франкополе», тобто «поле Франка».

Гімн України під гуркіт «Формули-1»

Дорогою до Франкополя зненацька постає така картина: на краю шляху, у самому центрі Бельгії і раптом... українська жовто-блакитна фана й погруддя Івана Франка з двомовним підписом «український письменник – ecrivain ukrainien». Всюди вказівники французькою, нідерландською та українською мовами.

У самому таборі також постійно переслідує відчуття, що потрапив в Україну. З усіх боків українська мова, а за стіною Франкополя – типовий карпатський краєвид – гори і смереки.

Кожний ранок починається з руханки. Невелика пробіжка, наведення порядку у кімнатах , (підлітки ночують у військових шатрах), водні процедури і – шикування для піднесення прапорів та молитви.

Прапори України та СУМу супроводжуються співанням національного гімну й традиційних сумівських пісень. Діти співають із задоволенням. Звідкись здалеку доноситься ледь вловимий дивний гуркіт двигунів. Виявляється, що це – заїзди «Формули-1» на трасі Франкоршан, відомої далеко за межами Бельгії.

Знання ритуалу і серйозність з якою проводяться ці заходи вражають. І командування і юні підопічні зі знанням справи планують день. Після команди «розхід» молоді люди збираються у їдальні. Їжа також з рисами українскої національної кухні: пампушки, голубці, борщ і інші перли українського столу – не дивно, що майже всі учасники табору визначаються воістину козацьким апетитом. Далі - хоровий спів. Командант табору Данило Бойко з аккордеоном, в оточенні дзвінких дитячих голосів. «Червона рута» Володимира Івасюка, «Марш Сагайдачного», «Ще не вмерла Україна», купальські пісні та ін. – тільки невелика частина репертуару, що вивчається. Зазначимо, що діти – із найрізноманітніших сімей: батьки одних – члени української дипломатичної місії, другі – лікарі, що проходять стажування у місцевих університетах, треті – керівники транспортної компанії. Проте більшість складають вихідці з імігрантських сімей різних часів.

- Не дивно, що всі представники української громади одружені на українках, а не на бельгійках, - зазначив якось один із місцевих мешканців, що відвідав Франкополе під час таборування. – Такі табори – ідеальне місце для амурних зустрічей та романів із земляками.

Та повернемося до програми. Наступний етап – практичні заняття: дівчатка малюють, вишивають, хлоп’ята готують костюми до тематичної вечірки. Після цього – урок танців – улюблене заняття всієї, без винятку молоді.

- Я, коли танцюю по-гуцульськи, уявляю, що я – Руслана, - каже восьмилітня Соломія. Вона – член рою «Лісних квіточок». Всі діти поділились на рої зі своїми назвами і прапорами:«Козаки», «Золота шабля з крилами», «Лицарі», «Чорні пантері». Кожна дитина знає, що віднині знаходиться під покровительством Архистратига Михаїла – одного із символів організації СУМ.

Загальна атмосфера табору теж вражає: хоча зовні все виглядає доволі воєнізовано, проте діти дуже доброзичливі та щирі у своїх стосунках. Старше юнацтво постійно напоготові: молодші знаходяться не лише під наглядом виховників, але й старших - «Лицарів» та «Чорних пантер». Неділями приїжджає священик та проводить богослужіння.

Проте, очевидно, що головна підстава гарного настрою – саме Франкополе, де, як згадує старый сумівець Михайло Xoма, в 60-80- і роки проводились табори із сотнями учасників.

- Чує моє сердце, віднині відродиться колишня слава Франкополя, - говорить він. - Судіть самі: минулого року тут був перший відновлений табір після тривалої перерви. Приїхало 25 дітей. Цьогоріч – вдвічі більше. І всі задоволені, навіть не зважаючи на дощове літо. Наступного року, після реновації, та облаштування всіх кімнат за найновішими стандартами на Франкополі очікуємо ще більше молоді. Благо, у організаторів великі амбіції та молодеча наснага.

Віталій ЄРЕМІЦА, Франкополе, Бельгія