Чай для перемоги

Володимир Молибога – сумівець Київського осередку і єдиний місцевий шахіст, який в шахи не грається, а грає. А той, хто грає, як правило, має на рахунку і виграші, і не менш цінні програші. Нитка удач і невдач у шахах може бути схожою на американські гірки. Вінець переможця одягаєш для того, щоб згодом його скинути. А скидаєш, щоб незабаром знову одягнути – вже якісно інший. Кращий.

Травень 2003 року. Володимир виборює 1-е місце у другому півфіналі Києва зі швидких шахів серед чоловіків. У змаганнях брало участь 52 шахісти. Володимир набрав 7 очок із 9 можливих.

Червень 2003 року. У фіналі міста Києва зі швидких шахів борються 40 гравців. Володі дістається 11-е місце.

Швидкі шахи – це процедурно повноцінна гра, яка, однак, триває всього 25 хвилин. Адреналіну тут більше, ніж у класичних шахах – часу для розлогих роздумів особливо немає. Однак, якщо робити акцент на оперативності, то зі всіх видів шахів швидкі – найоптимальніший варіант. Адже є ще активні, на партію яких відведено 15 хвилин, і блискавичні – 5 хвилин. В останньому – “бліц-варіанті” шахи вже втрачають свою оригінальну суть, і, часто, гра залишається на поталу щасливому випадку.

Швидкі шахи – не є улюбленим видом гри Володимира. Класика є класика. Лише класичні шахи, на думку Молибоги, здатні загартувати гравця у найголовнішому, базовому – в умінні аналізувати ситуацію. Хто захоче, зможе переносити свій шаховий досвід у буденне життя. Адже кожна конфігурація на дошці – це окрема й самодостатня ситуація, яку спочатку треба “заплутати”, а потім ще й “виплутатись” із неї. І термос із чаєм, який практично завжди з Володимиром ( за принципом “все своє ношу з собою”), відіграє тут не останню роль. Адже крім стимулу у вигляді перемоги над противником (а отже й над своїми помилками), необхідне ще й стимулювання роботи мозку – органу, без якого гра в шахи не можлива апріорі.

Національний і міжнародний рейтинги Володимира Молибоги різняться. За українським він – володар 2209 пунтів, а на міжнародній арені його становище вигідніше – 2295. Однак Володя вважає, що “дані національного рейтингу ближчі до його сили”. Звичайно, для обділених знаннями про шахові поняття, тези про дві з лишком тисячі пунтів нічого не говорять. Доступніше буде сказано: в українській столиці Володимир Молибога входить у третю десятку шахістів. Зауваження: те, що гравець теоретично відноситься до “третього кола”, не значить, що він не зможе грати на рівних із представниками VIP- десятки. Тим паче, кожна програна партія є невдалою тільки під кутом зору маргінальних понять. Шахи – гра непопулярна. Це гра, без перебільшення, для вибраних – для тих, хто вміє думати, аналізувати та неминуче має математичний склад розуму й залізну витримку. І – вічна шахова істина – один програш може бути причиною кількох наступних перемог. Таким собі плацдармом, лише завдяки якому і можна побачити свої слабкі місця. До речі, за спостереженнями Володі, найважче грати із наймолодшими, ще не досвідченими гравцями, дітьми. Вони йдуть до перемоги до останнього.

Дуже давно один арабський шейх попросив свого придворного мудреця вигадати цікаву гру. Мудрець вигадав шахи. Повелитель був у захваті. Його охопив такий азарт, що він, не вагаючись, владно виголосив: “ Проси в мене всього, чого душа забажає”. Мудрецю спала на думку ідея не менш геніальна, ніж вигадана ним гра. Він сказав, що його душа хоче стільки зерна, скільки може поміститися на шаховій дошці зернин. Однак на першу клітинку треба покласти одну зернинку. А на кожну наступну клітину – вдвічі більше зернин, ніж на попередню. …”Пам’ятники героям державі обходяться дорожче, ніж самі герої…”