Після цього 27-29 вересня 8 членів СНУМ на чолі з Ігорем Деркачем взяли участь у Світовій Конференції Дружинників СУМ у Мюнхені. Почалася співпраця СНУМ і СУМ в діяспорі, налагоджувалися добрі стосунки.

     На початку осені 1990 р. по Україні прокотилася хвиля мітингів протесту проти нового Союзного договору. СНУМівські організації вдаються до проведення спільних з іншими молодіжними організаціями акцій протесту, прийняття заяв-звернень до вищих інституцій влади з цього приводу. Вершиною політичної активності молоді того періоду стало голодування студентів на Майдані Незалежності у Києві від 2 до 17 жовтня 1990 р. Серед найактивніших учасників цієї акції були студенти-снумівці з Києва, Львова, Запоріжжя, Тернополя, та інші.

     Мобілізуючим фактором піднесення громадсько-політичної активності молоді у 1991 році стає проведення всесоюзного референдуму 17 березня який був зорганізований Москвою з метою збереження „оновленого Союзу". СНУМ разом з іншими молодіжними організаціями бере активну участь у акціях на протидію його проведення, агітує за повний його бойкот. Своє негативне ставлення до нового союзного договору висловлюють учасники Другої СКУМО, яка відбулася 3-4 серпня 1991 р. у Києві. Програмові доповіді на цій Конференції виголосили сумівці Роман Зварич, Ігор Деркач. Ірка Мицак. Головою Координаційної Ради знову обрано Ігоря Деркача, членом Координаційної ради від ЦУ СУМ - Евгена Чолія. Після закінчення роботи Конференції СНУМ і Спілка Українського Студентства (СУС) уклали угоду про створення коаліції для проведення спільних акцій протидії підписання Україною нового союзного договору.

     Під час спроби державного перевороту 19-21 серпня 1991 р, СНУМ виявив себе рішучою і активною організацією. Негайно були випущені листівки, прокламації до військовиків із закликом не підкорятися наказам з Москви. До військових частин ходили агітатори, роз'яснюючи ситуацію і роздаючи листівки. А 24 серпня було організовано масовий виїзд молоді до Києва на Всеукраїнське віче біля будинку Верховної Ради України, щоб домогтися від українських парламентарів проголошення Самостійної Української Держави.

СУМ

     Після проголошення акту незалежності України 24 серпня 1991 року і підтвердження його всеукраїнським референдумом 1 грудня СНУМ, що так активно боровся проти імперії, залишився без поля для діяльности. Багато колишніх активних членів перейшли в політичні партії, зайнялися бізнесом. Україна незалежна потребувала тепер праці не „проти", а „за" - для розбудови молодої держави.

     Подолати кризу був покликаний Другий Великий Збір СНУМ, який відбувся 14-15 грудня 1991 р. у Києві. Збір приймає новий статут, який закріпив національно-виховне спрямування діяльности Спілки, скасував федеральний устрій і поширив вплив Центрального Проводу на діяльність місцевих осередків. Збором змінено також назву організації на „Спілка Української Молоді". Цим вказувалося на спільність ідейних засад Спілки в Україні та СУМ в діяспорі. Статутом передбачалося створення виховних юнацьких клітин.

     В червні 1992 року Центральний Провід звернувся до Центральної Управи СУМ з проханням прийняти СУМ в Україні асоційованим членом Світової СУМ, а голову СУМ в Україні, І. Деркача ввести до складу Центральної Управи з правом дорадчого голосу.

     Третя Світова Конференція Українських Молодіжних організацій проходила в Харкові 15-16 серпня 1992 р. На ній з доповідями виступили Ігор Деркач та Евген Чолій. До Координаційної Ради СКУМО обрано Евгена Чолія - представника Світової СУМ. Після закінчення III СКУМО голова ЦП СУМ в Україні Ігор Деркач та голова ЦУ СУМ Евген Чолій підписали угоду про асоціятивну форму співпраці між Центральною Управою СУМ та Центральним Проводом СУМ в Україні.

     Влітку 1992 року організується ряд сумівських таборів в Україні: 1 - 14 липня - відбувся табір „Деснянська Січ", в селі Шестовиця Чернігівської області, в якому взяли участь 105 осіб.

     1-14 липня - на Яровецькому полігоні, поблизу Ужгорода, відбувся військове—вишкільний табір, в якому взяли участь сумівці Закарпаття, Івано-Франківщини, Київщини, Львівщини, Сумщини, Харківщини, Миколаївщини, Кіровоградщини.

     З - 12 серпня - відбувся табір „Червона Калина" ( в пам'ять 50-річчя УПА) в місцевості Славська, Львівської області. У таборі брали участь 120 осіб, в більшості дружинники з України та діяспори: Австралії, Арґентини, Великої Британії, Канади, США, Франції.

     Таборове літо 1992 року дало свої позитивні результати: сумівці з України вперше таборували з сумівцями з діяспори, вчилися від них обов'язків членів команди, проводити збірку, писати накази. Після табору „Деснянська Січ" в Україні виокремилася група дружинників, зацікавлена у виховній праці з юнацтвом. Восени розпочалися вишкільні семінари для виховників.

     27 - 28 лютого 1993 року у Києві відбувся Третій Великий Збір СУМ. В його роботі взяли участь 80 делегатів. Вперше було створено Виховну Раду і Товариський Суд, прийнято рішення використовувати у подальшій діяльності Правильники Юнацтва та Дружинників СУМ. Головну увагу в подальшій роботі вирішено приділити вихованню молоді під гаслом „Бог і Україна".

     Далі Спілка спрямовує свої зусилля на підготування літніх

     Від 31 липня до 7 серпня 1993 року в селі Шестовиця Чернігівської області відбувся вишкільний табір імені „Героїв Крут", в якому взяли участь 80 осіб. Вишкільну програму табору провели Віра Гайдамаха з Німеччини, о. Роман Мірчук, Ігор Мірчук, Осип Рожка з Америки, Галя Головка з Канади.

     Частина учасників вишкільного табору залишилася, щоб працювати в команді та виховному складі юнацького табору „Деснянські Хвилі", який відбувався на тому ж місці 8 - 21 серпня 1993 року. У цьому таборі взяли участь 250 осіб. Сумівці вивчали сумівський гімн та пісні, впоряд і молитви, організацію табору та виховні засади СУМ, історію Спілки, Правильники. Всі виховні матеріяли, які використовувалися в таборовій роботі з юнацтвом, надійшли з діяспори і залишилися в розпорядженні Крайової Виховної Ради СУМ в Україні.

     Після літа 1993 р. почали активно діяти виховники СУМ. В осередках утворилися рої Юнацтва; регулярними стали семінари для виховників і впорядників, які проводилися у Києві та Львові подругою Вірою Гайдамахою.

     1 -7 лютого 1994 р. в Києві відбувся зимовий вишкільний табір „Вітряні Гори", в якому взяли участь 50 осіб. Вперше п'ятеро сумівців склали іспит на перший ступінь виховника і троє на перший І другий ступені впорядника. Вишкільну програму цього табору провели члени Центральної Управи СУМ Віра Гайдамаха та Микола Заверуха.

     В серпні 1994 р. відбуваються табори СУМ в Делятині, Івано-Франківської області. Вперше в Україні проведено вишкільний і юнацький табір в наметах. Всі учасники таборів склали таборовий іспит, а декотрі сумівці склали іспит на перші ступені виховника та впорядника. Великий успіх цих таборів прямо залежав від доброї підготовчої роботи сумівців з Калуша, на чолі з Петром Кузівим та допомоги досвідчених виховників з діяспори: Віри Гайдамахи з Мюнхену, Німеччина, Лесі Швалюк з Вінніпегу, Канада, та Наталки Кормелюк з Вашінґтону, Америка.

     З0 грудня 1994 р. - 4 січня 1995 р. у Києві відбувся табір „Лицарі Волі", учасники якого розробили програму для відзначення 70-ої річниці від заснування Спілки Української Молоді в Києві.

     13 - 14 травня 1995 р. у місті Києві відбувся П'ятий Надзвичайний Збір СУМ в Україні. У роботі Збору брали участь 50 делегатів від 20 осередків з 13 областей України.

     На Збір прибули гості: голова Центральної Управи СУМ, Евген Чолій, який виголосив доповідь „До завдання СУМ в Україні", члени Центральної Управи СУМ: Микола Заверуха, Зенон Коваль, Віра Гайдамаха, а також голова Конгресу Українських Націоналістів та Організації Українських Націоналістів, п-і Слава Стецько.

     Надзвичайним збором прийнятий новий Статут, обрано Центральний Провід на чолі з Ігорем Симчичем. Схвалені звернення Збору до членів Спілки та заява СУМ в Україні до Центральної Управи СУМ про входження до Світової СУМ.

     Влітку 1995 р. в Делятині, Івано-Франківської області відбулися сумівські табори:

     24 - 31 липня - вишкільний табір ім. Г. Ващенка для виховників і впорядників, в якому взяли участь 54 особи. Табір був успішним великою мірою завдяки допомозі виховників з діяспори: Віри Гайдамахи, Ірки Халупи та Надії Ляхович.

     1 - 14 серпня - виховно-відпочинковий табір „Стожари" ім. М. Павлушкова для молодшого і старшого юнацтва, в якому взяли участь 101 - юнацтва, 9 - команди та 9 - виховників.

     16 серпня почався Перший Всеукраїнський Злет на честь 70-ліття СУМ. На Злет прибули понад 60 сумівців з України, та сумівці з діяспори: член ЦУ, Микола Заверуха, члени КУ Канади, Ірка Мицак та Надія Ляхович, голова КУ Арґентини, Маруся Мороз та друг Степан Мороз, голова КУ Бельгії, Іван Левицький. Програма Злету була

     В 1995 році розпочала роботу історична секція дружини суспільників, яка на своєму засіданні 16 грудня розглядала історію СУМ від заснування до наших днів. Були виголошені доповіді на такі теми: „Історичні передумови і створення СУМ в 1925 році" (доповідач І. Симчич), „Спілка Української Молоді на еміграції" (доповідач проф. Г. Васькович), „Сучасна діяльність СУМ в Україні" (доповідач І. Деркач), „Історія СУМ/СНУМ на Львівщині (доповідач О. Тучковський), „Перспективи розвитку СУМ в Україні" (доповідач І. Симчич).

     В 1996 році засновано в Києві юридичний клуб Спілки Української Молоді, який під головуванням Катерини Фіалко провів два засідання, на яких розглядав питання прав людини в Україні і США в контексті загальної Деклярації Прав Людини і Европейського режиму захисту прав людини.

     9 - 11 лютого в Торонто, Канада, відбувся Пленум Центральної Управи СУМ, який офіційно прийняв СУМ в Україні до Світової СУМ, як повноправного члена, а голову СУМ в Україні -членом ЦУ СУМ. Це історичне рішення Центральної Управи має бути затверджене XV Світовим Конґресом СУМ 8-10 листопада 1996 р. в Торонто.

     Після закінчення Пленуму ЦУ СУМ, стараннями Центральної Управи, а також Крайових Управ СУМ Канади та Америки, голова СУМ в Україні, Ігор Симчич відвідав з доповідями сумівські осередки в Філядельфії, Нью Йорку, Йонкерсі, Боффало та Едмонтоні, Вінніпеґу і Монтреалі.

     27 квітня 1996 року у Києві відбувся Всеукраїнський Збір СУМ, який одобрив Статут, згідний до норм Статуту Світової СУМ та до вимог щодо реєстрації СУМ в Україні Міністерством Юстиції України.

     Продовжуючи виховну працю під гаслом „Бог і Україна", СУМ в Україні в 1996 році провів два вишкільних таборів в місті Червонограді Львівської області:

     З0 січня - 6 лютого „Золотий Тризуб" для виховників та 25 - 31 березня „ім. Лесі Українки" для впорядників.

     Влітку 1996 року відбулися два юнацьких таборів: „Чорний Ліс" (10-21 червня) та „Україна Молода" (1-14 липня), а також мандрівний теренознавчий табір „Верховинці". Загально в літніх таборах взяли участь 150 осіб. Ці табори відбувалися під загальносумівським гаслом 1996 року „Дай нам, Боже, українські серця зберегти!" і були присвячені п'ятій річниці незалежності України та 50-ій річниці СУМ в Діяспорі.

     Слід відзначити як велике досягнення, що цього року вишкільний табір для впорядників, табір старшого юнацтва та мандрівний теренознавчий табір відбулися виключно силами сумівців з України, чим доведено повну спроможність сумівців з України самостійно організувати і провести табори будь-якого характеру, в приміщенні і у природі з великою кількістю таборовиків (понад 100 осіб).

     СУМ в Україні спинається на рівні ноги і стає в одне міцне коло рідних йому організацій в діяспорі.

     Підтверджуючи тезу про єдність сумівської родини, троє сумівців з України (В. Карп'як, М. Симчич. В. Бень) взяли участь у Світовому З'їзді Дружинників СУМ, який відбувався 19 - 28 липня під час олімпіяди в Атланті. Цей крок показав, що сумівці з України є повноправними членами світової сумівської родини, і що кордони не можуть розділити друзів-однодумців.

     19 вересня 1996 року Міністерство Юстиції України зареєструвало СУМ в Україні як громадську організацію.

     СУМ в Україні продовжує працювати і творити свою історію. І все. що буде зроблено сумівцями з України вподальшому, буде зроблено в ім'я служіння Богові і Україні.

     Примітка: підготовано за матеріалами історичної секції дружини суспільників СУМ в Україні, документами СУМ та книжкою В. Головенька і О. Корнієвського „Український молодіжний РУХ: історія та сьогодення".