Нас було 12 сумівців сквирського осередку. І ми пішли, впевнено і бадьоро. Так, як ходили у всі часи наші витривалі предки від діда - прадіда. За плечима - торба(наплічник). Хотілося б вслід за Григорієм Сковородою сказати: «світ нас ловив та не спіймав», але це було б нещиро, бо мали власний інтерес. По-перше найбільш витривалі підуть у п’ятиденну мандрівку по «Першій лінії оборони Києва», по-друге, цікаво було поглянути на Сквирку в її гирлі, т.б. в місці впадіння в Рось.
![](../images/2009/ros'/1.JPG)
Справжня мандрівка розпочалась від Олександрії білоцерківської із Палієвої гори. На початку 18 століття правобережні козаки вміли добре хоронитись - з одного боку рів, по інший бік прямовисні гранітні береги обмиті широкою повноводною Россю. Козаків чатували польські війська Потоцького і славні українські лицарі з лютістю боронили свої вольності та права.
![](../images/2009/ros'/12.JPG)
![](../images/2009/ros'/3.JPG)
![](../images/2009/ros'/5.JPG)
Довгий час переходу крізь Чмирівку, Пилипчу ми спостерігали майстерні піруети пілотів одномоторних спортивних літаків. В таку мить самому хочеться відчути в долонях штурвал , а себе шпурнути в піднебесся птахом щоб окинути поглядом поросся та заглянути за горизонт.
![](../images/2009/ros'/7.JPG)
Випадкові перехожі привітно посміхались, розпитували хто, куди, чого. Лісові дороги і стежки змінювались асфальтними дорогами, щоб за пару кілометрів ми знову навертали стежками і путівцями горбів та пагорбів, ярів та вибалок, бережин та крутоярів.
![](../images/2009/ros'/9.JPG)
Любив ці місця cлаветний наш поет Михайло Вінграновський.
Під темними вітрилами ночей
сюди, сюди
на ці шовкові води
на синій звук любові і свободи
На синю Рось, що в снах моїх тече.
![](../images/2009/ros'/10.JPG)
Палюче сонце - додатковий фактор випробування, а барвисте розмаїття зелені укутує і заколисує своєю неповторністю і чаруючою природою..
![](../images/2009/ros'/13.JPG)
Анатолій Гальчинський, голова Сквирського осередку СУМ в Україні