Це була субота-базарний день в місті. Небо похмуро-свинцеве, земля - асфальтно – ямкова – покрита мокрою жижею. Обличчя землян відзеркалювали пастельні тона грудневого безсніжного мороку. Погляди похмурі, тривожні, напружені, зосереджені. Так, напевно, виглядають гранати за мить до вибуху. Хочеться двинути подалі, а куди?

    За кілька хвилин сумівці вріжуться в натовп із привітаннями від Миколая. От, чого саме не вистачає безликому потокові натовпу, то це нас, одягнених в янголятків, стилізованих під Миколая, тільки і бракує, що марсіан із планети Дитинство, прибульців із сонячнї Долини вічної молодості, власне, гурту сумівців нашого веселого осередку.

    Місцем акцї ми обрали саме людне перехрестя, що біля магазину Віта (вважай, «життя»). І , пішло-поїхало. Наталя Щеглюк, Дарина Гаврилюк, Сніжанна та Сергій Гигорчуки, перехоплювали городян і … « нехай святий Миколай принесе у Вашу родину багато світла, радості, миру і злагоди…». Дівчатка дарували паперових янголятків, Сергій обдаровував маляток книжечками і «Крилатими».

    - Бачиш, це тобі від святого Миколая, - уточнював молодий тато, підсилюючи слова Сергія. А маля витріщившись вбирало новітню інформацію про світ в якому перебуває, хіба що три-чотири роки - аж, ось, який він, «святий Миколай». Маля вірить татові , як і всьому, що його оточує.

    Як же спалахували добрими посмішками обличчя сквирян. Надновітні супутники напевно зафіксувати часті спалахи на маленькому клаптику української землі – бо сила позитивних емоцій, яку ми вхопили перебуваючи в самому епіцентрі святочної акції була просто шаленна.

    Знайомий мені закинув: «Ну, ви і клоуни». В його адаптовану свідомість не вкладається, як можна робити щось не за винагороду, не за для користі чи якоїсь реальної доцільності, а просто так, просто від внутрішнього бажання «просто так…». Думається мені, що в житті ми справді забуваємо або в нас, дійсно, затирається давно забуте і таке природне прагнення зробити щось, а «просто так…» і щоб посмішки спалахували в сірому мареві днів і щоб прокидався на мить в кожному маленький хлопчик чи дівчинка, яка б дивилась на світ великими очима і дивувалась і вірила і раділа «а просто так…»

    Ну, що ж, на мить а відчули себе в одній команді з св.Миколаєм. Щиро дякую, о.Миколаю (Гопайничу) УПЦ КП він передав іконки св..Миколая і ними ми наповнили презенти для дітей дитячої лікарні, подр.Тетяну Щеглюк, вона допомагала виготовити янголяток, подр Лесю Григорчук, вона допомагала виготовити костюми янголяток і була в ролі матінки-виховниці в тій акції і всіх сквирян, за безмежні теплі посмішки і взаємні побажання .

    Анатолій Гальчинський, голова Сквирського осередку СУМ в Україні