Наш банер із закликом до «Сопричастя» вкладений нашими дизайнерами-художниками подр.Олександрою Карпенко та Наталею Петрівською сиротіло холонув на вітрі. Місцева газета, в котрій було поміщено звернення сумівців до «Сопричастя» безслідно розтеклась по люду. Хто її читає?

   Наталя Гальчинська, Настя Усачова, Максим Гусєв, Наталя Щеглюк  виготовили знаки Памяті і Скорботи - жовто-блакитні, перев’язані чорним стрічки, котрі разом із свічками роздавали сквирянам  і закликали приєднатись до акції.

   Незважаючи на турботи і сірі безпросвідки буднів, люди пам’ятають. Перекази від діда-прадіда  живучі. Люди, котрих охопили увагою сумівці, охоче приєднувались до заклику про вшанування   Жертв Голодомору і готовність запалити свічку і  помолись  про упокій душ безневинних жертв геноциду.  Кожен, говорив про вселенське лихо, як про власне і від особистого переживання переходили на проблеми сьогодення.«В моїй родині голодомор відібрав..»- говорили мої земляки, говорили про безіменні кургани - могили по селах і містечках, про місцевих лиходіїв, що під крилом влади покривали себе гріхом братовбивчих вчинків…

  Сумівці разом з сотнею городян зібралось на панахіду біля пам’ятного знака. Її провадив священник УПЦ КП отець Микола (Гопайнич). Ми разом молились щоб пам'ять не стерлась і історія не повторилась.