Сумівці Сквирського осередку готувались до 20 річчя Незалежності. В центрі міста ми маємо свій узаконений куточок. Звідси все і почалось. Місце прикрасили прапорцями, виставили кілька плакатів і почали «полювання» чи точніше акцію…




Гусєв Макс і Федченко Андрій дарували малятам.. та і дорослим майстерно виконані фарбами малюнки «нащічні» - символічні пояски синього та жовтого кольору; Мазур Степан, Цимбалюк Дмитро, Щеглюк Наталя щедро дарували сквирянам вітання та нагрудні значки, які сумівці виготовили самотужки під чуйним керівництвом Наталі Гальчинської та подруги - виховниці Олені Тилко-Галькович, на долю Галашевської Катерини, Заєць Марини, Перебейніс Катерини та Палієнко Світлани випала важлива місія – вітати сквирян та пропонувати шляхетним городянам написати вітання Україні. Ці рукописні «перли» тут же ладнались на плакати. Таким чином уже в короткому часі плакати були заліплені оптимізмом, вірою, надією і абсолютно – любов’ю, яка плекається , жевріє і гріє серця людей, які б негоди не сушили і спустошували все навколо. Всю справу тримала на своїх плечах відповідальна подруга-виховник Тетяна Щеглюк. Акція вдалась і в короткому часі сумівці були в полі інтересів місцевої преси та місцевої влади.


24 серпня - безлюдне і тихе місто. Вчора, ще був вир голосів, феєрія і гомін концертів, демонстрацій, акцій.




Біля пам’ятника Кобзарю уже традиційно – священники УПЦ КП, сумівці, і жменька городян, які ще здатні усвідомити, що Незалежність – це не привід для чергового бенкету у вишиванках, а шанс для мільйонного народу спільними зусиллями відбудувати Державу. Молебень і мітинг були поважними і врочистими серед простору малолюддя, свіжого повітря, тиші і безмежної віри в котрій «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…»
Анатолій Гальчинський, голова Сквирського осередку СУМ в Україні