Кожен проявив свій талант, своє бачення Великодньої писанки і відобразив його на яйцях. СУМівці старанно вивчали, що означає той чи інший орнамент і намагались якнайкраще відобразити його у своїх творіннях.
Великдень - найвеличніше свято року, тому зним пов'язано багато народних звичаїв.
Стародавні традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляєм Великодня без писанки.
Про винекнення традиції виготовлення писанок існує легенда, що коли Ісус Христос ходив з святим Петром по землі проповідувати, якось зупинилися в селі, де жили іудеї. Побачивши Христа, вони почали кидати в нього камінням, і як торкався камінь Ісусової одежі, то робилась з ного писанка, а як торкалась грудка землі, то перетворювалась на крашанку. Святий Петро позбирав те все до кишені, а пізніше людям роздав. З того часу ніби пішов звичай готувати писанки та крашанки на великдень. Крім писанок і крашанок на Великдень виготовлябть мальованки, шкробанки, крапанки, з якими пов'язувалось багато вірувань і повір'їв.
Тому перед Великодніми святами Хмельницькі СУМівці зайнялись клопіткою працею, розмальовуванням декоративних писанок.
Кожен проявив свій талант, своє бачення Великодньої писанки і відобразив його на яйцях. СУМівці старанно вивчали, що означає той чи інший орнамент і намагались якнайкраще відобразити його у своїх творіннях. Писанкарство в осередку проходило протягом трьох днів, а тому юнацтво мало багато часу не тільки для реалізації всіх своїх ідей, а й для вивчення і обговорення всіх українських традицій, притаманних для цих свят.
На мою думку, нам потрібно проводити якомога більше таких заходів, щоб молодь знайомилась, вивчала та відроджувала народні традиції. Ми повинні збагачувати і поширювати духовні надбання свого народу, бо інакше прекрасні українські звичаї змертвіють і будуть цікавити лише науковців. Діймо! Поки ще не пізно...
